Профілактика професійного й емоційного вигорання

Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найпоширенішим. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій та з високою мірою особистісної відповідальності викладача. Педагоги постійно знаходяться в емоційно насиченій атмосфері під час інтенсивного й тісного спілкування зі студентами та колегами, що сприяє ймовірності виникнення емоційного вигорання.

Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Дж.Фрейденбергер у 1974 році для характеристики певного, нересурсного, стану людей у професійній сфері. До таких здебільшого відносяться ті, хто працює у системі «людина-людина»: лікарі, юристи, соціальні працівники, психологи, педагоги тощо. І так само, як вогнище розгорається поступово, професійне вигорання теж накопичується протягом тривалого часу.

- І стадія триває 3-5 років,

- ІІ стадія – 5-15 років,

- ІІІ стадія – від 10 до 20 років.

Тож метою проведеного вебінару "Профілактика професійного й емоційного вигорання" було:

-ознайомлення педагогів з феноменом синдрому вигорання,дослідження відповідних профілактичних заходів

- психоедукація щодо питань збереження та зміцнення власних психологічних ресурсів

- ознайомлення з техніками психологічної саморегуляції.

Особисте душевне благополуччя людини значною мірою залежить від того, як вона керує своїми почуттями, думками та поведінкою. Психологічна саморегуляція не змінює навколишній світ людини, але змінює та організовує саму людину в потрібному їй напрямку. 

Валентина Мазуренко, практичний психолог вищої категорії

Фотогалерея