Історія розвитку університету

Понад 180 років освіти, науки та розвитку

Історія Уманського національного університету – це понад 180 років безперервного розвитку освіти й науки, зміни поколінь, назв і напрямів підготовки, але водночас збереження академічних традицій та здатність відповідати на виклики свого часу.

Сучасний УНУ поєднує дві потужні освітні традиції Умані: історію аграрної освіти, що бере початок у 1844 році, та традицію педагогічної освіти, започатковану у 1930 році. У результаті реорганізаційних процесів 2025–2026 років ці освітні та наукові школи об’єднали свій потенціал у багатопрофільному Уманському національному університеті.

1844. Початок історії

Історія Університету розпочалася в Одесі, де у 1844 році на базі Ботанічного саду було відкрито Головне училище садівництва. Його першим директором став відомий ботанік і зоолог Олександр Нордман.

6 (19) листопада 1844 року за парти сіли перші 10 вихованців. Майбутніх фахівців навчали плодового та декоративного садівництва, городництва, виноградарства, лісівництва, поєднуючи теоретичну освіту з практичною підготовкою. Від самого початку поруч з освітньою діяльністю розвивалися наукові дослідження, формувалися колекції рослин, дослідні ділянки та гербарні фонди.

1859. Університетська історія продовжується в Умані

Важливою датою стало 30 березня 1859 року, коли було ухвалено рішення про переведення Головного училища садівництва з Одеси до Умані. Переїзд відбувся впродовж серпня – початку вересня 1859 року.

Разом із навчальним закладом до Умані перевозили майно, колекції цінних рослин і посадковий матеріал. У розпорядження училища було передано Уманський сад – сучасний Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, що створило унікальне середовище для навчання, практики та наукових досліджень.

Саме відтоді історія закладу нерозривно пов’язана з Уманню.

1868. Від садівництва – до аграрної освіти

У 1868 році Головне училище садівництва було реорганізовано в Уманське училище землеробства і садівництва. Поряд із садівничим напрямом розвивається землеробство, розширюється практична та наукова база, формуються напрями, з яких у майбутньому постануть агрономічні та інші наукові школи Університету.

На межі ХІХ–ХХ століть заклад уже був помітним центром аграрної освіти та дослідної роботи. Тут розвивали плодівництво, рослинництво, лісівництво, овочівництво, бджільництво та інші напрями, а практична підготовка залишалася невід’ємною частиною освіти.

1921–1936. Час великих трансформацій

XX століття принесло низку структурних перетворень. Зміни назв відображали розширення завдань і спеціалізації закладу:

1921–1929 – Уманський агрополітехнікум;

1929–1930 – Уманський сільськогосподарський інститут;

1930–1931 – Уманський садоогородній інститут;

1931–1934 – Уманський плодоягідний інститут;

1934–1936 – Уманський плодоовочевий інститут;

з 1936 року – Уманський сільськогосподарський інститут.

Попри численні трансформації, незмінною залишалася головна риса закладу – поєднання освіти, науки та практики.

1930. Друга освітня традиція Умані

Паралельно в Умані формувався ще один потужний напрям вищої освіти – педагогічний.

У серпні 1930 року в місті було створено Інститут соціального виховання. Уже 15 жовтня навчання розпочали 120 студентів на чотирьох факультетах: техніко-математичному, соціально-економічному, мовно-літературному та біологічному. Перший випуск у 1933 році становив 97 учителів.

У 1933 році заклад перейменовано в Уманський педагогічний інститут, а у 1935 році – в Учительський інститут.

Друга світова війна перервала його роботу, однак уже 12 травня 1944 року освітня діяльність була відновлена. У повоєнні десятиліття інститут активно розбудовував матеріальну базу, відкривав нові факультети та розширював підготовку педагогічних кадрів.

1950–1990. Розвиток педагогічної школи

У 1950-х роках Учительський інститут було реорганізовано в Уманський державний педагогічний інститут.

У 1967 році закладу присвоєно ім’я видатного українського поета Павла Тичини. Згодом з’являлися нові напрями підготовки, факультети, лабораторії, розвивалася наукова діяльність.

У 1993 році було відкрито аспірантуру, а 4 березня 1998 року інститут реорганізовано в Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини.

У наступні десятиліття педагогічний університет сформував потужні наукові й освітні школи у сфері педагогіки, філології, історії, психології, природничо-математичних наук, мистецтва, фізичної культури та інших галузей.

Від інституту – до національного університету

Аграрна освітня традиція Університету також продовжувала розвиватися:

1996–2000 – Уманська сільськогосподарська академія;

2000–2003 – Уманська державна аграрна академія;

2003–2009 – Уманський державний аграрний університет;

2009–2025 – Уманський національний університет садівництва.

28 грудня 2009 року заклад отримав статус національного, що стало визнанням його багаторічного внеску в розвиток освіти, науки та підготовку фахівців.

2025. Нове ім’я – ширші горизонти

17 березня 2025 року наказом Міністерства освіти і науки України № 463 Уманський національний університет садівництва було перейменовано на Уманський національний університет.

Нова назва стала логічним відображенням багатопрофільності закладу, розширення спектра освітніх програм, наукових напрямів і міждисциплінарної співпраці.

Це була не відмова від історичної аграрної спадщини, а новий етап її розвитку – зі збереженням традицій та одночасним відкриттям простору для нових галузей знань.

2025–2026. Дві традиції – один університет

18 червня 2025 року наказом Міністерства освіти і науки України № 878 розпочато реорганізацію Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини шляхом його приєднання до Уманського національного університету. Вона відкрила новий етап університетської історії. В одному закладі поєдналися аграрна освітньо-наукова традиція, започаткована у 1844 році, та педагогічна традиція, започаткована у 1930 році.

У 2026 році відбулося фактичне приєднання та сформовано єдину організаційну структуру Уманського національного університету; водночас продовжуються передбачені законодавством завершальні реорганізаційні процедури.

Сьогодні Університет об’єднує досвід і наукові школи обох закладів, розширюючи можливості підготовки фахівців у галузях аграрних і природничих наук, освіти, інженерії, економіки, управління, інформаційних технологій, гуманітарних і соціальних наук, психології, мистецтва, фізичної культури та інших сфер.

Історія, яка продовжується…

Від 10 перших вихованців Головного училища садівництва у 1844 році до сучасного багатопрофільного університету – це історія постійного розвитку.

Змінювалися епохи, назви, структура та освітні напрями. З’являлися нові факультети та наукові школи, покоління викладачів передавали свої знання наступним поколінням студентів. Університет пережив суспільні трансформації, війни та реорганізації, однак зберіг головне – традицію служіння освіті, науці та Україні.

Сьогодні Уманський національний університет береже свою історичну спадщину, об’єднує досвід різних академічних шкіл і формує нову спільну історію.