Науковці Уманського НУС рекомендують: вирощуємо цибулю правильно

Овочі – незамінний продукт харчування. І саме за овочевими культурами тримається першість з підтримки в організмі людини кислотно-лужного балансу, нормалізації обміну речовин і нейтралізації кислот. Адже вони мають відмінні смакові якості і містять цілу низку надзвичайно корисних вітамінів, солей, кислот, допомагаючи активній і здоровій життєдіяльності людини.

Олена Улянич, завідувач кафедри овочівництва, професор, доктор сільськогосподарських наук, сформувала низку цікавих аспектів, спрямованих на підвищення продуктивності овочевих культур під час їх вирощування. І нині ділиться з нами секретами вирощування цибулі, що наразі є найактуальнішими з огляду на початок активних городніх робіт.

«Цибуля ріпчаста – одна з найцінніших овочевих рослин. Це не просто овоч, а справжнє джерело затребуваних людським організмом корисних речовин за наявністю вітамінів В і С, ефірних олій, марганцю, міді, калію, цинку, заліза та кобальту, нікелю і молібдену, фтору і йоду. Вирощують ріпчасту цибулю як з насіння – в один рік, так і з сіянки – за два роки, а в окремих випадках (переважно при вирощуванні солодких сортів) і через розсаду.

Вимоги до умов зовнішнього середовища є помірними, адже насіння починає проростати уже при +2…+30⁰С, хоча сходи з’являються через 25–35 діб. З підвищенням температури до оптимальної (+22...+25⁰С) сходи прискорюються. Також слід пам’ятати, що цибуля переносить зниження температури до -1…-30⁰С, але вже при -50⁰С гине.

При вирощуванні з сіянки надземна частина рослин і цибулин витримують приморозки до -4…-50⁰С.

Оптимальна температура росту рослин цибулі +17…+22⁰С. При теплій погоді інтенсивніше розвивається надземна частина рослини, а у прохолодну – коренева система. Враховуючи це, насіння цибулі весною висівають якомога раніше, щоб до початку інтенсивного наростання листкової маси рослини при понижених температурах розвинули якнайбільшу кореневу систему. Цибулини ж краще визрівають за температури +25…+27⁰С і пониженій вологості повітря та ґрунту.

До вологи цибуля вимогливіша в першій половині вегетації – у період найактивнішого наростання вегетативної маси, тож у цей період при зрошенні вологість ґрунту в шарі 0–50 см має бути на рівні не нижче 80% найменшої вологоємкості.

Якщо доглядати овоч при незначній забур’яненості, урожай значно підвищується. На короткому світловому дні (весною і восени) цибулини не формуються, ростуть лише листки, а при подовженні дня формуються цибулини. Тому для отримання високого врожаю добре визрілих цибулин з насіння вкрай важливо якомога раніше висіяти його в ґрунт.

Найкритичніший період для цибулі – утворення першого справжнього листка. У цей час проходить відмирання головного (первинного) корінця та формування вторинної кореневої системи. Ґрунт у міжряддях і рядках (смугах) у цей період повинен бути достатньо розрихлений, багатий поживними речовинами (особливо фосфором) та вологою, посіви – чисті від бур’янів.

Вирощування сіянки також має свої особливості: насіння висівають смугою шириною 10–15 см чи рядками з віддаллю між ними 8–10 см при витраті 70–85 г насіння на 10 м². Посіви регулярно прополюють від бур’янів. Збирають сіянку на початку підсихання верхівок листків. Вибрані рослини укладають для просушування тонким шаром у польових умовах чи в приміщеннях.

«Як свідчать дані наших досліджень, – зазначає Олена Іванівна, – рослини з сіянки діаметром до 1,5 см, незалежно від температурних умов зберігання, при висаджуванні в ґрунт майже не стрілкують, тому таку сіянку, для зменшення висихання цибулин, взимку краще зберігати при знижених температурах (в межах +5…-10, -20⁰С). За вирощування цибулі ріпчастої з сіянки товарні цибулини одержують уже на другий рік. На сіянку насіння висівають рано навесні, в ті самі строки, що й на ріпку. Якщо звернути належну увагу на густоту посіву, можна уникнути мілкого врожаю».

При вирощуванні цибулі-сівка слід звернути увагу не лише на захист посівів від густоти насадження та бур’янів, але й на забезпечення рослин необхідною кількістю вологи у першій половині вегетаційного періоду.

Якщо здійснюється посадка цибулі на ріпку, то відстань між рядками має бути 20–25 см, а між рослинами – 8–10 см при глибині посадки 4–4,5 см».

До Європи цибуля з Ірану й Афганістану прибула завдяки римлянам, які навчилися її культивувати та допомогли в цій справі іншим європейським народам. На наших теренах цибуля з’явилася у ХІІ столітті. З тих самих далеких пір вона стала активно використовуватися для приготування їжі, а також як лікувальний засіб. Сьогодні у світі налічується понад 400 видів цибулі, причому 228 з них виростає на території нашої країни. В цибулі міститься велика кількість заліза, при цьому не має значення, в якому саме вигляді вона буде вживатися – сирому, смаженому, вареному або печеному.

Людям, які відмітили у себе чутливість та реакцію на гостроту овочевих соків, різні подразнення травної системи, а також підвищену кислотність шлунку, мають споживати цибулю лише після термічної обробки: тоді овоч втрачає агресивну очищувальну дію.

Та загалом цибуля має малий спектр протипоказів, їй притаманні невичерпне джерело заліза, яке при анемії є незамінним. Щедрий вміст калію позитивно позначається на серцево-судинній системі, овоч відмінно очищує кров, нормалізує роботу нервової системи, діє як природній антибіотик та як профілактичний засіб проти інфарктів. Слід звернути увагу на цибулю і тим, у кого є проблеми з нестачею в організмі каротину, біотину і фолієвої кислоти. Цибуля також здатна збуджувати апетит, підвищувати тонус організму, слугувати джерелом ефірних масел, що чинять антибактеріальну дію.

Пресцентр Уманського НУС

за матеріалами доктора сільськогосподарських наук,

професора Олени Улянич