Майстер-клас стійкості для стійких

Життя у воєнний час вимагає від нас надзвичайної стійкості та ресурсу. Невизначеність, дезінформація, підлість – виснажують навіть найсильніших, і це все на фоні емоційних гойдалок – спустошення при відсутності інформації і підйомі при перемогах. Однак важливо утриматися і від паніки та безсилля, і при ейфорії – ми маємо бути стабільними, адже попереду ще багато справ.

«Майстер-клас стійкості для Стійких» – саме під такою назвою в Уманському національному університеті садівництва розпочато цикл зустрічей зі студентами Ради студентського самоврядування.

Перших захід було проведено зі студентами факультету менеджменту. На вебінарі учасники мали можливість познайомитися з техніками роботи з тривогою, страхом й іншими почуттями. Спробували практикувати: підійматися над емоціями та робити їх керованими.

Усі люди від народження, крім фізичної, мають особливу, потужну внутрішню силу. Її можна уявляти по-різному. Метафорично: у когось вона як вода, в інших – як вогонь, вітер чи земля. У кожного вона – своя! Варто навчитися відчувати цю Силу в собі. У смутку, втомі, тривозі, самотності, прикрощах, невдачах чи навіть трагедії – коли здається, що навколо лише «темрява» – саме Вона допоможе втримати рівновагу, стійкість, рішучість, а ще – додасть сміливості здолати всі труднощі. І ми всі зараз проходимо своє власне «навчання», ініціацію силою, після якої неодмінно станемо найміцнішою нацією. А ще кожен з нас проходить зараз ініціацію Зрілістю.

Те, що відбувається зараз, порушує нашу картину світу. Ми дійсно вже не будемо такими, як були. Кожен із нас переживає свою втрату – власних уявлень про світ, надій, а дехто своїх будинків, міст, звичок, ролей. Іноді, на жаль, близьких. І нам дуже важливо мати співчуття до себе та один до одного.

Які б зараз у нас не були реакції – вони нормальні.

Які б не були реакції в інших – вони нормальні.

У нас може бути реакція завмирання. Може не вистачати сил на дії та контакти. Але саме контакти та будь-які дії – будуть зараз терапевтичними.

Ми завершуємо розвиток в минулій якості – але народжуємось у новій.

Тому так важливо мати Коло Підтримки:

- того, хто може пояснити ситуацію;

- того, хто може допомогти дією;

- того, хто може підтримати у почуттях;

- того, хто може розрадити чи навіть розсмішити.

Як би не було складно та невизначено під час війни, є те, що залишається незмінним. Важливо підтримувати те, що є рутиною, і, наскільки можливо, продовжувати те, що було звичним раніше. Коли розгублені, коли не знаєте, що робити – варто робити крок. Будь-який крок з поточних потреб. Що я можу зробити вже зараз: випити води, вмитися, зателефонувати комусь, приготувати їжу, потурбуватися про того, хто потребує, обійняти дитину. Безпорадність відбирає сили, провокує нас на стан жертви, з якого складно діяти продуктивно. Відчувати себе безпорадним – нормально. Виходити із стану безпорадності – ВАЖЛИВО!

Наше завдання – знайти те, в чому ми можемо бути дієвими. Спочатку для себе: що я зараз можу зробити? Потім для інших. Нам важливо змістити образ з «я жертва» на «я впорався».

З чим я впорався / впоралася?

Стрес – фізіологічна та/або психологічна напруга, що виникає в результаті впливу стресорів, які порушили існуючу рівновагу. Тобто, стрес є напругою, а стресор – фактором, що її викликає. Зараз ми входимо до нової фази проживання стресу – адаптації. Ми же переважно вийшли з реакції завмирання чи афекту, тож наразі можемо думати більш виважено то приймати конструктивніші рішення. Дайте собі час на усвідомлення того, що відбувається. Будьте уважними з перепостами інформації.

Зверніть увагу, скільки вже зроблено, подивіться, як ви справляєтесь. Відзначайте кожну свою маленьку перемогу.!

Запитуйте себе: «У чому я зараз переможець?».

Усвідомлення власних Цінностей і бажання йти їм назустріч збільшує мотивацію та допомагає вийти на новий рівень своїх можливостей.

Валентина Мазуренко , практичний психолог