28.04.2021 82

Едельштейн Віталій Іванович. До 140-річчя від дня народження

Едельштейн Віталій Іванович. До 140-річчя від дня народження
Едельштейн Віталій Іванович. До 140-річчя від дня народження
Професор Віталій Іванович Едельштейн – вчений-овочівник, основоположник наукового овочівництва, почесний академік ВАСГНІЛ, народився 17 (29) квітня 1881 року в місті Казань. Батьки готували його до духовного звання, але старша сестра – Лідія Іванівна – рішуче наполягла на вищій освіті брата, яка розпочалася із його навчання у Казанському училищі. Допитливого учня 3-го класу Віталія Едельштейна дуже цікавили уроки ботаніки. Найбільше зацікавив його захоплюючими розповідями про таємниці природи викладач А.С. Широков. А коли він одного разу приніс на заняття мікроскоп і показав учням будову стебла рослини, то все, що побачив Віталій, схвилювало його до глибини душі. Перед допитливим юнаком відкрився новий, досі незвіданий світ, з’явилося бажання присвятити своє життя вивченню біології.

Закінчивши училище другого ступеня, Віталій Іванович продовжив навчання у Петербурзькому лісовому інституті, де отримав вищу освіту. Ще зі студентських років він проявляв схильність до наукових досліджень. В інституті він особливо захоплювався лекціями професорів І.П. Бородіна та Л.А. Іванова. Під їх керівництвом він став працювати над науковою темою «Анатомо-фізіологічний нарис гідатод на листках деревних рослин». Ця робота була відзначена срібною медаллю та надрукована в «Известиях императорского лесного института».

Під час навчання в інституті, у квітні 1899 року, Віталій Іванович був заарештований за політичну  діяльність і місяць перебував в одній із найсуворіщих в'язниць Петербурга. Після закінчення у 1902 році Петербурзького лісового інституту, був залишений при кафедрі ботаніки, де упродовж двох років працював під керівництвом І. П. Бородіна, а потім рік виконував обов'язки асистента кафедри лісівництва і лісової технології.

Як здібного до наук, асистента Віталія Івановича Едельштейна, у 1905 році відрядили на рік до Німеччини, для вивчення садівництва. Після стажування (до 1907 року) він працював викладачем спеціальних дисциплін у Петербурзькому лісовому інституті на кафедрі ботаніки у професора Бородіна.

На початку ХХ століття відбулася реорганізація Уманського училища землеробства і садівництва в Уманське середнє училище садівництва і землеробства з двома відділеннями – садівництва і землеробства. До викладання були запрошенні нові викладачі, які розгорнули активну наукову роботу.

Для садового відділення велике значення мало декоративне садівництво. Саме для його викладання у 1907 році до Уманського училища був направлений Віталій Іванович Едельштейн, де він читав декоративне садівництво, а також німецьку мову, а також одночасно завідував Софіївським парком. Глибокі біологічні знання про будову та життя рослин допомогли вченому у викладанні декоративного садівництва й утриманні парку в належному стані. Водночас він продовжував вивчати біологію овочевих рослин.

Едельштейн Віталій Іванович. До 140-річчя від дня народження
Едельштейн Віталій Іванович. До 140-річчя від дня народження

З ім’ям Віталія Івановича Едельштейна тісно пов’язані сторінки історії Уманського національного університету садівництва, де він здобував цінний науковий досвід. Про це свідчить телеграма, надіслана 26 вересня 1959 року: «Студентам, колективу професорів, викладачів і службовцям Уманського сільськогосподарського інституту.

Від усієї душі, від всього серця вітаю студентів, колектив професорсько-викладацького персоналу і службовців Уманського сільськогосподарського інституту із сторіччям, тисячі вихованців якого з успіхом працюють на полях нашої Батьківщини.

Мені особливо приємно вітати вас, оскільки найкращі роки мого життя пройшли в дорогій мені Софіївці, під ласкавим сонцем України, серед розкішної природи незабутнього парку, в товаристві таких чудових науковців, як Петро Генріхович Шитт, Леонід Олександрович Казарінов, Іполит Іванович Корабльов і чуйних, поетично налаштованих учнів.

Ваш В. І. Едельштейн.»

У 1913 р Віталій Іванович переїжджає в Тулу, де за його ініціативи була створена дослідна садово-городня станція. Ставши завідувачем організованої ним Тульської дослідної станції, він закладає плодовий розсадник, овочеву ділянку, розгортає роботи по овочевому насінництву та сортовипробуванню.

Через два роки В.І. Едельштейн пройшов по конкурсу на посаду професора в Московський сільськогосподарський інститут (Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва). З 1916 року він – професор і завідувач кафедри садівництва і городництва Московського сільськогосподарського інституту, де з самого початку виступив ініціатором навчання студентів на курсах городництва, методам роботи з овочевого насінництва.

При Московському сільськогосподарському інституті у серпні 1918 року була створена садово-городня станція з відділеннями плодівництва, городництва, городнього насінництва, парниково-оранжерейного господарства. Завідування станцією було доручено ініціатору її створення – професору В. І. Едельштейну. На території овочевої станції він виділив спеціальні ділянки для насінництва овочевих культур і науково-дослідних робіт. З самого початку і до кінця свого життя В. І. Едельштейн беззмінно завідував кафедрою овочівництва і керував роботою Овочевої дослідної станції, яка існує і донині та носить ім'я свого засновника. Одночасно він вів педагогічну роботу. Лекції його були дуже цікавими, а серед слухачів значилися Каблуков, Лорх та інші. Віталій Іванович пропрацював в академії п'ятдесят років.

У 1918 році за активної участі В. І. Едельштейна почала працювала комісія зі складу професорів академії з організації садово-городнього відділення, яке було відкрите у 1920 році (пізніше плодоовочевий факультет) з чотирма кафедрами: плодівництва, городництва, городнього насінництва, технології зберігання і переробки плодів та овочів. З 1920 року на кафедрах розпочалась підготовка агрономів-плодоовочівників.

У 1921 році зі складу садово-городньої дослідної станції було виділено три дослідні станції: плодова, городня і городнього насінництва. Городню станцію очолив В.І. Едельштейн. Науково-дослідницька робота станції завжди відрізнялася широким діапазоном тематики досліджень і відповідала актуальним вимогам сільськогосподарського виробництва. Проводилися  дослідження біологічних особливостей росту та розвитку овочевих рослин, вивчалися закономірності формування асиміляційного апарату та кореневої системи від норм внесення добрив на ґрунтах різної родючості, а також розроблялися нові прийоми агротехніки, які повинні були привести до зниження затрат ручної праці. Всі дослідження  широко ввійшли в практику і сьогодні є основою промислових технологій виробництва овочів.

Віталій Іванович розробив і впровадив у виробництво заходи вирощування розсади в торфоперегнійних горщиках, нові принципи утеплення ґрунту, новий метод посіву та вирощування овочевих культур із застосуванням сходозахисних стрічок із мульч-паперу; ним було рекомендовано для виробництва агротехнічні заходи одержання високих урожаїв овочів.

Крім того, В. І. Едельштейн брав активну участь в організації Всеросійського науково-дослідного інституту овочівництва (ВНІІО), де обіймав посаду заступника директора з науки.

Свою наукову та педагогічну діяльність учений пов'язував з виробництвом, підтримував тісний зв'язок з городниками-аматорами. У роки війни, коли навіть на московських клумбах росли редис і салат, на Овочевій дослідній станції Тимірязевскої академії був створений показовий город. Тисячі городників отримували консультації щодо вирощування овочів і картоплі. У цей час під редакцією Віталія Івановича вийшла серія брошур з любительського овочівництва. З вдячністю згадують про це всі овочівники, які під його керівництвом здобували знання, такі необхідні для майстрів гряд.

Багато було зроблено В.І. Едельштейном для розвитку наукової плодоовочевої освіти. Він був прекрасним педагогом і талановитим дослідником. Основні його наукові роботи були присвячені вивченню біології овочевих культур. Це монографія «Нове в городництві» (1931), підручники «Основи овочівництва» (1934) та «Овочівництво» (1944), посібник «Індивідуальний город» (1956). За підручник «Овочівництво» В.І. Едельштейну у 1946 році була присуджена державна премія.

В. І. Едельштейн опублікував понад 500 робіт. Його праці відомі в багатьох країнах світу й отримали широке визнання за кордоном. Він був Почесним академіком ВАСГНІЛ (1956), Почесним доктором Університету ім. Гумбольдта (Німеччина), Почесним доктором Інституту садівництва в Будапешті (Угорщина).

Багаторічна плідна наукова, педагогічна та громадська робота Віталія Івановича Едельштейна була високо оцінена державою, про що свідчать понад десять державних нагород.

Помер Віталій Іванович Едельштейн 1 серпня 1965 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.