12.03.2014 2807

200-річчю від дня народження Тараса Шевченка присвячується

У кожного великого поета біографія починається з часу народження рідного народу. Так, він більше аніж любив Україну:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

Жодного разу у Шевченка не прохопилось і натяку на якусь винятковість свого народу. Він його бачив тільки в сім’ї вольній, новій усіх народів землі, рівним серед рівних.

Тарас Шевченко – народний поет, адже він зображав минуле і сучасне українського народу, його історію та географію, побут і мораль. Великий Кобзар збагатив літературну мову нашого народу, вдихаючи у себе з колиски його болі й прагнення, а всі барви і звуки свого краю він перелив у пісенно-мальовничі слова. Шевченко українське слово перетворив на чисте золото поезії. Великий внесок у становлення нової літератури та літературної мови – тільки частина життєвого і мистецького подвигу Шевченка, бо він не просто творив, а був змушений виборювати саме право на творення національної культури України. До криниці його мудрості звертаються письменники як до джерела естетичної краси й мистецького натхнення.

Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля і співу. Під впливом його живописного слова в нашій уяві постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня. Тому й належить він до числа наймузичніших поетів світу. Доказом цього є дивовижний факт: переважна більшість поетичних творів Великого Кобзаря дістала друге, музичне життя. На тексти й мотиви «Кобзаря» сотні композиторів світу створили близько 500 творів. Засобами малярства, графіки, скульптури образ Шевченка та героїв його творів змалювали сотні митців.

«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа, – писав про Тараса Шевченка Іван Франко. – Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

Життя і творчість Великого Кобзаря є для нас своєрідним моральним кодексом, його поезія робить людей кращими, доброзичливішими.

«Твори Шевченка, – говорив Костянтин Станіславський, – вічно будитимуть в серцях людей благородні, великі почуття». Так оцінив Тараса Шевченка народ, а ця оцінка – найвища. …І воістину: якщо народ безсмертний своїми поетами, то вже тричі істинно, що справді великий поет безсмертний своїм народом.

                                Надія Зубова, методист ЦКВ