04.12.2020 1160

«НАСИЛЛЮ – НІ!»

Щорічно з 25 листопада по 10 грудня в Україні проходить Всеукраїнська акція «16 днів проти насилля», до якої долучилася і психологічна служба Уманського національного університету садівництва «Довіра».

У рамках акції в усьому світі з 1991 року, а в Україні з 2000 року, організовують різноманітні заходи. Тож спільно зі студентами І курсу було проведено інформаційно-просвітницьку роботу «НАСИЛЛЮ-НІ!», на яку було запрошено спеціалістів відділення «Клініка, дружня до молоді» Шевченко Т.О. та Проценко А.В.

На початку 2019 року президент України підписав закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Тож під час зустрічі учасники конкретизували розуміння кожного з зазначених видів насильства та відповідальність за їх вчинення.

Ми можемо констатувати, що в умовах карантину кількість випадків домашнього насильства зросла», – свідчить речниця організації «Ла Страда – Україна» Ольга Дунебабіна. Такі випадки стали ще гострішими, ще жорстокішими та частішими. Якщо ми порівнюємо з докарантинним періодом, то ми отримували 1100–1300 звернень на місяць. У період карантину, зокрема з 12 березня по 12 квітня, отримано понад 2000 звернень (2051)».

В Україні запущено «гарячу лінію» з протидії торгівлі людьми та домашньому насиллю. Повідомити про такі випадки можна за номером 116-123 або 1547 (безкоштовно з мобільного).

11 січня 2019 року в Україні імплементовано зміни до законодавства щодо домашнього та сексуального насильства. Відповідно до нововведень, домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років. Окрім того, з’являється можливість обмежити перебування кривдників і постраждалих на одній території.

14 листопада 2019 року в Києві було винесено перший вирок за домашнє насильство. Чоловік отримав три місяці ув’язнення.

Що є домашнім насильством? Це примусові дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер коло осіб розширюється. До нього наразі відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі».

Що розуміти під економічним та психологічним насильством?

Під економічним насильством розуміється умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це не є нормально! Те, що принижує честь та гідність особи – це і є насильство.

Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію. За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.

Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.

«Позбавлення волі – це за систематичне вчинення насильства, за насильство щодо дітей, особливо малолітніх», – зазначає Ольга Дунебабіна.

Якщо цей кривдник живе поруч, хто допоможе?

Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис.

Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців, і його видає лише суд. Кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування із постраждалою дитиною, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання.

Хто і куди врешті може податися зі спільного житла?

Згідно із законом, існує вимога про збільшення кількості притулків для постраждалих від домашнього насильства. Загалом вони існують в кожному регіоні Україні, але в деяких випадках це притулки на базі громадських організацій, в яких постраждалі можуть перебувати від 1 до 6 місяців.

«За останній рік в поліцію надійшло понад 120 тисяч звернень, які стосуються домашнього насильства, і 1,5 тисячі з них – від дітей», – повідомляє речниця «Ла Страда – Україна» Ольга Дунебабіна.

Щодо дітей – вони тепер вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома! Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи. Якщо дитина маленька, то з нею має працювати психолог і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують, до прикладу, вчити уроки, вона вважає насильством.

Педагоги, медсестри, лікарі повинні обов’язково повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство. Так, бо насильство – це те, що принижує честь і гідність людини, а побої – це приниження,

Подібні норми запроваджуються у багатьох демократичних країнах та застосовуються міжнародним правом. Правозахисні організації мають стежити за виконанням норм закону та ініціювати зміни в законодавстві у разі потреби.