27.04.2015 11177

Холодноярська республіка – героїчна сторінка боротьби українського народу за державність

Холодноярська республіка – героїчна сторінка боротьби українського народу за державність
Холодноярська республіка – героїчна сторінка боротьби українського народу за державність
«Холодно́ярська респýбліка (1919–1922)  – невизнане державне утворення на території України (на той час УНР), у Чигиринському районі Черкаської області, в районі лісового урочища Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники» – таку інформацію можна дізнатися з Вікіпедії.

Холодноярська республіка кинула виклик радянській імперській політиці ще у роки громадянської війни на початку ХХ ст.

Недалеко від Києва на території сучасної Черкаської області у Чигиринському районі поблизу села Мельники, в 1918 р. році православний Мотринський монастир став осередком українського повстанського руху, очолюваного братами Чучупаками проти загарбників: німецьких окупантів та російських «білих» і «червоних» «визволителів», які несли українському населенню біди не менші як німецькі окупанти. Територія її охоплювала  понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську  армію, яка чинила опір й боролася за свою державність, захищала український народ від чужоплемінного іга.

У зв'язку з революцією, жителями села Мельники, на прохання ігумені, щоб вберегти монастир від пограбування, було створено загін самооборони Мотринського монастиря під керівництвом Олекси Чучупака. До складу загону входило 22 особи.

Пізніше, в 1919 році, загін перетворився на полк, Василя Чучупака було обрано командиром полку, а його брата Петра Чучупака – начальником штабу.

 Полк увесь час поповнювався, його чисельність досягала 2000 бійців станом на початок 1919 року, цього ж року літом утворилась Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів – отаманами.

Після загибелі Василя Чучупаки 12 квітня 1920 р., Холодноярську республіку очолив його заступник Іван Деркач, він керував збройними силами регіону «Холодний Яр» під час антирадянського повстання у весняно-осінній період 1920 року.

24 вересня 1920 р. у Медведівці, де 1768 р. почалося повстання відоме як Коліївщина, відбулася нарада холодноярських отаманів, на якій Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць було обрано Костя Блакитного.

Повстанці воювали з чорним бойовим прапором, на якому срібною ниткою було вишите гасло: «Воля України або смерть», а республіка Холодного Яру проіснувала до 1922 року. Сам факт її існування спростовує міф про позитивне сприйняття населенням встановлення радянської влади на території України. Останнім із Головних отаманів Холодного Яру, обраним на загальному представницькому з'їзді всіх отаманів республіки у червні 1921 р., був отаман Герасим Нестеренко-Орел.

Прапор холодноярівських повстанців майорів на Євромайдані в Києві як  свідчення незламності та свободолюбивості українського народу.