23.09.2015 1642

Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років

Початок ХХ ст. ознаменувався інтенсивним розвитком садівництва і овочівництва. Саме в цей період (1904 р.) до Уманського середнього училища садівництва і землеробства прибув талановитий і високо освічений викладач, Сергій Михайлович Вуколов, якому було доручено читати курс городництва. Свої лекції поєднував із численними практичними заняттями, які були підкріплені найновішими науковими досягненнями.

Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років
Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років

Під час викладання Сергій Вуколов ніколи не підвищував голосу, проте аудиторні заняття проходили в умовах суворої дисципліни, вимогливості до акуратності, якості виконання всіх робіт, наприклад, здати після роботи забруднену лопату значило зіпсувати свій майбутній диплом. Своєю постійною об’єктивністю в оцінюванні знань заслужив велике визнання та глибоку повагу як серед викладачів, так і серед учнів [1].

На викладання овочівництва в Училищі відводилося досить багато годин, особливо – в період з весни до осені. Учні знайомилися із кращими сортами овочевих культур, зокрема – картоплі, помідорів, буряків, моркви, салатів, шпинату та багато інших. Крім того, їх знайомили з особливостями вирощування овочевих культур, з підготовкою для них ґрунту, парників, компосту, удобрення та з технікою догляду за ними і зберігання. Всі ці знання засвоювалися шляхом відповідального практичного виконання необхідних процесів виробництва, починаючи від закладання парників, компостних буртів, вирощування і висаджування розсади – до збору врожаю.

Зразково була поставлена практична робота учнів із вирощування городніх культур. Городні культури висаджували на площі понад п’яти гектарів: на трьох гектарах розміщувалась чотирипільна овочева сівозміна, де вирощували  помідори, коренеплоди, капусту, цибулю, боби; один гектар був зайнятий багаторічниками – спаржею, ревенем, щавлем; один га – колекційне поле, де студенти проводили наукові дослідження і навчальну практику, крім того на колекційному полі проводили демонстрації і ознайомлення учнів Училища та екскурсантів з різноманітністю овочевих культур. Крім культур відкритого ґрунту в городницькому господарстві у двох теплицях вирощували огірки й помідори. Постійно закладали понад 200 парникових рам для вирощування розсади. На замовлення Департаменту землеробства велися випробування сортів гороху (68), кукурудзи (24), помідорів (24), салату (72). Дослідження проводили упродовж кількох років і лише після цього давали звіт з пропозиціями про можливість вирощування сортів для широкого вжитку [2].

Під керівництвом професора Вуколова студенти також вирощували насіння, яке потім використовували для потреб господарства і навчального процесу, а залишки продавали приватним особам. У прейскуранті того часу перераховувалось 173 найменувань насіння. Училище також закуповувало насіння з Англії, Німеччини, Голландії, Франції, Америки. Щороку городнє господарство Училища давало дохід понад 1500 крб.

Високий рівень ведення галузі овочівництва в Училищі надихнув вченого до створення у 1905 році єдиного в Росії «Кабінету городництва», який займав два приміщення. Одне – 30 м², яке слугувало для роботи учнів і для зберігання загальних колекцій, а друге – 6 м² – для роботи й зберігання цінних матеріалів. Умеблювання кабінету складалося з шести великих шаф із колекціями і приладами, чотири малих – із лабораторним приладдям, столів, етажерок для препаратів і колекцій.

Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років
Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років

Кабінет був укомплектований: приладами для боротьби з шкідниками і хворобами рослин; наборами інструментів для штучного запилення; приладами для пророщування та аналізу насіння; вимірювальними приладами; мікротомом; мікроскопами; апаратом Фріча; складним дорожнім фотоапаратом системи Кодак зі всім приладдям для плівки та пластинок; високоточними аптекарськими вагами; малим перегінним кубом з приладдям; пагоскопом для передбачення заморозків; гігроскопом для підвалів; термометрами; пристосуваннями для виготовлення колекцій комах; моделлю хмілесушки Вурдса зі всіма до неї прилаштуваннями та знаряддями; моделлю насіння у збільшеному поперечному розрізі; колекцією муляжів овочів із гіпсу і папьємаше французької роботи (200 шт.) та з церизіну власного виготовлення (100 шт.); 40 муляжами їстівних видів грибів, а також різноманітними таблицями овочів; їстівних грибів; таблицями з хмелярства, тютюнництва, ефіроолійних і лікарських рослин; таблиць овочевих культур, виготовлених з натуральних овочів, наклеєних на картонні листи (50 шт.). Унікальними колекціями «Кабінету городництва» були – корисні та шкідливі комахи, мікроскопічні препарати хвороб овочів (500 препаратів і 50 банок заспиртованих та гербарні зразки), лікарські рослини та аптекарські продукти, насіння (500 банок), добрива (20 банок), овочі в формаліні, спирті та інших речовинах (200 банок), ефірні масла (російського, закордонного і свого виробництва – 150 назв), різні сорти хмелю (50 ящиків) та гербарій зі 100 сортів тютюну і 300 екземплярів овочів. Колекції, які були в кабінеті власного виготовлення щорічно поновлювалися та доповнювалися [2].

У 1911 році в майстерні сільськогосподарських приладів Харківського сільськогосподарського товариства для Кабінету було придбано термостат, гіпсові муляжі помідорів, баклажанів і цибулі.

Вартість обладнання й устаткування «Кабінету городництва» становила одну тисячу карбованців, а різних навчальних приладів та посібників з овочівництва – до п’яти тисяч карбованців [2].

Те, що овочівництво в Уманському середньому училищі садівництва і землеробства було добре розвинене та читалося на високому науковому й теоретичному рівнях свідчить той факт, що на ювілейній Міжнародній виставці садівництва в 1914 р. у Санкт-Петербурзі Училище було відзначено Великою золотою медаллю Санкт-Петербурга і такою ж медаллю Всеросійського товариства садівників. Виставка Училища складалася із чотирьох виставкових підрозділів: плодівництво, декоративне садівництво, овочівництво та технічна переробка. На виставку з овочівництва були представлені: овочеві культури і роботи учнів (зразки), овочі в концервуючих рідинах по сортах: цибулі (17), помідорів (4), огірків (10), гороху (5), квасолі (7), рослини малорозповсюджені (5 видів), дрібноцибулинні (6 видів), спаржа (7); колекція власно вирощеного насіння дванадцяти різних овочевих культур та 12 акварельних картин овочів до них. Крім того були представлені муляжі сортів: помідорів (10), цибулі (1), огірків (5), баклажанів (3), перцю (2), кукурудзи (1), моркви (4), гарбузів (1), динь (3) та таблиці, де відображався послідовний розвиток семи видів овочів і гороху, 11 таблиць овочевих рослин та насіння на продаж як основних овочевих культур, так і другорядних. Завершувалась експозиція звітами з овочівництва Уманського училища садівництва і землеробства за 1911 і 1912 роки [3].

Історія кафедри овочівництва упродовж років поповнювалась науковими напрацюваннями багатьох талановитих особистостей, якими пишається Уманський національний університет садівництва – М.Є. Софронова, Є.І. Малишева, Г.І. Фороста, І.П. Жабикіна, М.В. Алексєєвої, А.М. Десятова, П.М. Білецького, К.Н. Розгона, Т.Т. Сухаревої, Н.О. Модестової, В.Д. Васяновича, Ю.Є. Бургарта, Т.М. Кутиської, Г.К. Трояна, В.І. Лихацького. Продовжуючи кращі традиції старшого покоління, кафедрою овочівництва з нагоди 140 річчя С.М. Вуколова та 110 річчя створення «Кабінету городництва» виконано реконструкцію «Кабінету-музею городництва», який і надалі буде виконувати функцію важливого навчального й просвітницького підрозділу університету.

  1. Уманський державний аграрний університет: історія, сьогодення, славні імена. – К.: Грамота, 2009. – 296 с., іл.
  2. Огородничество в Уманском Среднем Училище Садоводства и Земледелия в 1912 г. – Умань.: Типографія «Порядок»., 1913. – 160 с.
  3. Экспонаты Департамента Земледелия и подведомственных ему учреждений на Международной выставке садоводства в С.-Петербурге. – С.-Петербург: Типография М. Меркушина, 1914. – С. 35 –45.

Віктор Карпенко, професор, проректор з наукової та інноваційної діяльності

Оксана Свистун, фахівець наукового відділу