«Пам’ять, що говорить. Мова, що єднає»: в УНУ провели першу лекцію для першокурсників

Початок навчання в університеті – це не лише знайомство з аудиторіями, викладачами та новими одногрупниками. Це також знайомство із цінностями університетської спільноти. Саме такою стала перша лекція для першокурсників Уманського національного університету «Пам’ять, що говорить. Мова, що єднає», яка об’єднала дві важливі теми – пам’ять про захисників і захисниць України та культуру гідного, безбар’єрного та відповідального спілкування.

Зустріч побудували як відкритий діалог зі студентами – з відеоматеріалами, інтерактивами, запитаннями, дискусіями та спільною рефлексією.

Перший блок присвятили пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Першокурсники говорили про історію 29 серпня – Дня пам’яті захисників України, трагічні події під Іловайськом у 2014 році, героїзм українських військовослужбовців та символіку соняха, що став одним із найвпізнаваніших символів цього пам’ятного дня. Та головний акцент був не на датах і статистиці, а на людях. Адже за кожною цифрою – чиєсь життя, родина, мрії, професійні плани, друзі та близькі.

Особливою стала розмова про Героїв, чиї долі пов’язані з Уманським національним університетом, – студентів і випускників, які загинули, захищаючи Україну. Колись вони так само навчалися в університетських аудиторіях, складали іспити, зустрічалися з друзями, будували плани на майбутнє. Сьогодні їхні імена назавжди вписані не лише в новітню історію України, а й у пам’ять університетської спільноти.

Ця частина зустрічі стала нагадуванням: пам’ять має не лише дати й факти – вона має імена. А разом із пам’яттю приходить відповідальність перед тими, хто віддав найдорожче за можливість України залишатися вільною, а її молоді – навчатися, розвиватися і будувати майбутнє.

Саме ця думка стала містком до другого блоку – «Мова гідності».

Адже суспільство, заради якого борються українські захисники і захисниці, має бути не лише вільним, а й гуманним, справедливим, безпечним та інклюзивним. І починається воно зі щоденного ставлення одне до одного.

Разом зі студентами говорили про силу слова: як воно може підтримувати, об’єднувати та захищати, а може – принижувати, відштовхувати та створювати бар’єри. Першокурсники знайомилися з ключовими принципами мови гідності – людиноцентричністю, безбар’єрністю, недискримінацією та етикою повсякденного і цифрового спілкування.

Окрему увагу приділили академічному середовищу як простору, де кожен має право ставити запитання, висловлювати власну думку, помилятися і водночас поважати право іншого на відмінну позицію.

Під час інтерактивної частини першокурсники визначали власні реакції на конфліктні ситуації та аналізували приклади зі студентського життя. Чи має людина право на помилку? Чи можна оцінювати професійні здібності за статтю? Де проходять особисті межі в цифровому просторі? Чи завжди людина з інвалідністю потребує допомоги? Відповіді шукали разом — через дискусію та осмислення реальних життєвих ситуацій.

У фіналі дві теми лекції зійшлися в одній ключовій думці: пам’ятати людину, яка віддала життя за Україну, – означає визнавати цінність її життя і подвигу. Поважати людину поруч – означає визнавати цінність її особистості, права на власну думку, особисті межі та гідне ставлення.

Так пам’ять і мова стали частинами однієї великої розмови зі студентами – розмови про людську гідність.

Фотогалерея