Не наукою єдиною: літературні таланти УНУ
Зберігаючи традиції та змінюючись відповідно до вимог часу, Уманський національний університет крокує в майбутнє. Як і 181 рік тому, тут вирує молоде життя, нуртує навчальний процес, спалахують яскраві імена, виникають блискучі ідеї, пишуть наукові праці, зростають юні особистості, учені розширюють горизонти науки. Але не наукою єдиною жив і живе університет. Майже за двісті років він дав путівку в життя не одному митцеві слова, допоміг розкритися не одному талантові. Згадаймо найвідоміших письменників, поетів і публіцистів, чиє життя і творчість переплетені з нашим славетним університетом.
Онуфрій ТУРГАН (1900 – 15.01.1938) – письменник з обірваною долею, який належав до покоління «Розстріляного Відродження». Онуфрій Іович народився 1900 року в селі Лозуватка, що неподалік м. Шполи. 1920 року став студентом Уманського агрополітехнікуму. Онуфрій Турган був талановитим студентом, старанно навчався, мав активну громадську позицію. Був головою старостату, відвідував літстудію технікуму, де редагував рукописний літературний журнал «Хвиля». Саме Турган 1923 року разом з ініціативною групою студентів започаткував при інститутській літстудії філію Спілки селянських письменників «Плуг». Література посідала важливе місце в житті юнака, який писав різножанрові твори: вірші, оповідання, повісті, фейлетони. Уманський період у житті Онуфрія Іовича був яскравим, активним і продуктивним. Він багато працював, писав, займався громадською діяльністю, зустрів свою долю й одружився. На жаль, Онуфрій Турган зазнав лихої долі: 5 листопада 1937 року його заарештували. Уночі 15 січня 1938 року був розстріляний на околиці Черкас.
Юрій ЛАВРІНЕНКО (1905 – 1987) – літературознавець, публіцист і упорядник легендарної антології «Розстріляне Відродження». 1920 року 15-річний Юрій вступив на навчання до Уманського училища садівництва і землеробства (теперішній Уманський національний університет). Юнак одразу «з головою поринув у літературу». На той час Умань вирувала культурним життям. Саме в Умані відбулися його перші публічні виступи та проби пера – молодого поета заохочував класик Володимир Сосюра, який приїздив сюди з лекціями. Кар’єра Лавріненка склалася драматично: він видавав літературні журнали, двічі був репресований у 1930-х, пережив ГУЛАГ, а після Другої світової війни опинився в еміграції на Заході. Саме там, у 1950-х роках, Лавріненко зібрав антологію творів репресованих українських письменників 1917–1933 років. Книга «Розстріляне Відродження» вийшла 1959 року в Парижі. Лавріненко показав приклад того, як вихованець аграрного інституту може стати видатним істориком літератури, літописцем поколінь.
Петро ЛАНОВЕНКО (1905 – 1982) – агроном із ліричною душею. Народився Петро Климентійович у далекому Тифлісі (нині Тбілісі), а на початку 1920-х приїхав навчатися до Умані, 1926 року закінчив тутешній агрополітехнікум. Як не дивно, у стінах аграрного закладу юнак потрапив у творчу атмосферу, захопився літературою, почав робити перші кроки в письменстві. Темою його творів завжди було село. Серед найвідоміших – романи «Невмирущий хліб», «У всякого своя доля» та збірка оповідань «Краса людська» (1961). Лановенко поєднував літературну роботу з кар’єрою в аграрній галузі. Творчість Петра Климентійовича є правдивим літописом життя повоєнного села, а його життя – прикладом того, як зерна творчості можуть прорости і на ґрунті аграрної науки.
Георгій ТУШКАН (1906 – 1965) – автор пригодницького роману із «садівничого» вишу. Георгій Павлович народився в Полтаві, проте закінчив Уманський агрополітехнікум. Його студентські роки в Умані стали важливою віхою: саме тоді він почав писати прозу. Згодом Тушкан прославився як автор пригодницьких і науково-фантастичних творів, якого за кордоном навіть охрестили «місцевим Фенімором Купером». Попри те, що більшу частину життя письменник провів за межами Умані, зв’язок із цим містом простежуємо в його біографії. Навчання в Умані дало йому знання про природу та людей українського села, що знайшло відображення навіть у «екзотичних» на перший погляд пригодницьких оповіданнях. Тушкан у творах уміло поєднував колорит далеких країв із розумінням психології простих людей – риси, притаманні українській письменницькій традиції. Перу Тушкана належать пригодницькі романи «Сини Гангезу», «Чарівне озеро», «Джура», «Розвідники зеленої країни» та ін. Для історії Уманського національного університету Георгій Павлович фігурує в почесному списку видатних випускників-літераторів.
Іван ЧУЧМІЙ (12.12.1934 – 20.01.2004) – професор із неповторним почуттям гумору. Іван Петрович – український науковець, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри генетики, селекції та насінництва Уманського державного аграрного університету, автор понад 30 сортів і гібридів кукурудзи, пшениці, ячменю. Крім наукової і педагогічної праці, захоплювався і літературною роботою. З перших днів перебування в Умані став дійсним членом Уманського літературного клубу, керував університетською літературною студією, брав участь у художній самодіяльності, читав гуморески, співав у хорі. Опублікував три збірки гуморесок: «Смійтесь, добрі люди!» (1998), «Смішне сьогодення» (2000) і «Усміхнімось, браття!» (2002).
Георгій ШЕВЧЕНКО (31.03.1937 – 11.02.2020) – агроном і майстер слова, який творив під літературним псевдонімом «Шевченко-Грай». 1979 року Георгій Петрович закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. Ще на студентській лаві зрозумів, що має хист не лише до аграрної справи. Був агрономом, кореспондентом, письменником, редактором, калібрувальником, ведучим, поетом. Георгій Шевченко – автор книг «Веселики», «Моя магістраль», «Харко Чепіга», «Лелеча пам’ять», «Веселий березень», «Дивина молодого вина», «Лісові жмурки», роману «Неприборканий вигнанець» та ін. Автор із яскравим псевдонімом поповнив ряди творчих випускників Університету.
Людмила ОЧЕРЕТЕНКО (нар. 18.05.1950) – науковець із творчою душею. Людмила Юхимівна – біохімік, кандидат біологічних наук, професор, у минулому викладач кафедри біології. Трудовий шлях в Уманському сільськогосподарському інституті Людмила Юхимівна розпочала 1976 року на кафедрі хімії. Спочатку обіймала посаду асистента, пізніше – доцента, з 1999 року по 2009 рік – завідувач кафедри, професор. Людмила Юхимівна є автором багатьох монографій, посібників, підручників, типових програм із хімії. Але не лише наукою повниться її життя. З дитячих років захопилася музикою, співами, літературою, має музичну освіту, майстерно грає на фортепіано, складає музику, пише пісні і вірші. Твори Людмили Юхимівни не лежать тихенько на полиці. Вони живі, їх співають, цитують, читають. Пісня про рідне місто Кам’янець-Подільський, написана 14-річною Людмилою, полюбилася містянам. Її виконують і досі на святкових концертах, а мелодія цієї пісні звучить на дзвонах міської ратуші старовинного міста. Пісні про Умань і Софіївку були відзначені дипломами Всеукраїнської музичної спілки. Пісні про рідний університет співають студенти різних поколінь. «Софіївка», «Розмова з Софіївкою», «Слався, Академіє», «Пісня про випускників сільськогосподарського інституту», «Весняна Софіївка», «Моє місто» – це лише маленька частинка поетичного доробку Очеретенко Людмили Юхимівни.
Ольга КРИМОВСЬКА (нар. 29.04.1972) – людина з казкою в серці. 2012 року Ольга Володимирівна закінчила Уманський національний університет садівництва, факультет плодоовочівництва, екології та захисту рослин. Не секрет, що людина у творчості шукає себе, розраду, втіху, задоволення. Ольга Володимирівна знайшла себе в казці. Натхнення черпає в дітях, різних життєвих обставинах, навіть смуток може надихнути написати казку. Твори авторки розраховані на молодшу категорію читачів. Вони про щиросердність, співчуття і розуміння, а головне – ці казки завжди зі щасливою розв’язкою, надією і світлими сподіваннями. Навіть доросла людина може знайти в її казках свою втіху і розраду. «Хмаринка», «Пригоди сіренького котика», «Про дракончика», «Лісові казки», «Катруся», «Братерська сила» – це все твори Ольги Кримовської.
Уманський національний університет і література міцно переплетені. З давніх часів і до сьогодення тут вирує творче життя. Виш, окрім основної – освітньо-наукової – місії, завжди брав активну участь у культурному розвитку Уманщини. Його вихованці стали садівниками не лише в садах природи, аграріями – на хліборобних нивах, економістами – в царині чисел, а й у садах слова, на творчих нивах поезії, царині мистецтва, плекаючи українську культуру, невід’ємною частиною якої вони стали. Таке поєднання науки і мистецтва збагачує українську поезію і літературу. Університет по праву пишається своїми митцями слова. Їхні імена золотими літерами вписані в історію міста садів і на скрижалі національної спадщини.
Фотогалерея
