08.06.2022 1757

Ми з різних регіонів, але єдині мрією

Вир позитивних емоцій і приємних сюрпризів, а також масу корисної інформації про один з передових університетів аграрного спрямування України – Уманський національний університет садівництва – нині отримали внутрішньо переміщені громадяни, які завітали до славетного навчального закладу на гостину.

Через повномасштабне вторгнення росії на територію України мільйони людей залишили свої домівки. І хоча в Україні наразі, через ракетні обстріли, зовсім безпечних місць немає, Умань та район, що опинилися у відносному тилу, за статистичними даними прийняли понад 100 тисяч переселенців. Тож Уманський національний університет садівництва долучився до проєкту «Спільно. Точки зустрічі»,  метою якого є підтримка вимушених переселенців - підлітків і їх родин. Проєкт підтримується ГО «Фонд «Професійний розвиток Харкова»» за сприяння Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Про те, скільком людям з регіонів, де тривають активні бойові дії, допомогли на Уманщині колись, можливо, ходитимуть легенди. А нині колектив університету продовжує гостинно зустрічати земляків, яким випало складне життєве випробування – покинути рідні домівки та фактично починати життя спочатку. Тож нині університетська громада об’єдналася заради спільної мети – допомогти вимушеним переселенцям відчути себе як вдома у гостинному родинному колі і зрозуміти напевно: це – наша спільна земля, ми – єдиний народ, об’єднаний святою любов’ю до Батьківщини.

Екскурсія навчальним закладом розпочалася з музейної кімнати бібліотеки Уманського НУС, де гості з цікавістю ознайомилися з історичними віхами становлення навчального закладу. Провідний бібліотекар Наталія Михайлова професійно та з «родзинками» унаочнювала захід. Адже пані Наталія вела діалог з екскурсантами про одного з найповажніших велетів освіти і науки України, оповідаючи про його славне минуле, курйозні моменти бувальщини та традиції.

Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією

Цікавими історіями під час екскурсії студентським містечком,ділилися й наші земляки. Зокрема, Нікіта з мамою Альоною прибули з міста Кремінна Луганської області, (в минулому – Новоглухів), де 18 квітня сталася окупація. Нікіті з бабусею та мамою вдалося евакуюватися 2 квітня. Родині допомагала Олеся, знайома, яка з чоловіком вивозила власні речі, забравши до безпечних регіонів України і наших героїв. Спершу родина зупинилася в Краматорську, потім вирушили до Дніпра на 6 днів, та саме в Умані знайшли душевний прилисток. Тут родину прихистили справді по домашньому тепло. Тож вибір був очевидним: мальовниче місто з доброзичливим ставленням не лишило байдужими багатьох наляканих земляків. Нікіті 17 років, він навчається в медичному коледжі м. Кремінна на стаціонарі 3-го курсу, та заочно в Харківському авіаційному інституті за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Хлопець планує завершити навчання й отримати омріяну роботу в громадському секторі. І розглядає варіант продовжити освітню діяльність в нашому університеті. Та мріє повернутися в українську Кремінну.

Ніна Федорівна Політун з Маріуполя, з неймовірно гарного кольору очима, які, певно, вилили нелюдську кількість сліз, тримає в полі зору двох красунь-донечок. Не зважаючи на події, завжди з оптимістичною посмішкою. Веде змістовний діалог з екскурсоводом групи, Оксаною Свистун, завідувачкою музею історії університету, яка з ентузіазмом показує красу студентського містечка. І мріє про повернення в квітучий український Маріуполь.

В оновленій лабораторії «Біорізноманіття живих систем» наші екскурсанти забувають про суворі реалії в Україні і починають насолоджуватися приємними сюрпризами від викладацького загалу кафедри біології і її завідувачки, кандидата сільськогосподарських нак, доцента Лариси Розборської. Ніжний «Мохіто», приготований власноруч, смакує переселенцям, мов ковток тропічного нектару, адже все, що зроблене щиро та з любов’ю, займає особливе місце в серці назавжди.

Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією

Пані Наталія з донею Лідою є окрасою української нації. Гарні та сором’язливі, вони приїхали з Миколаєва і, як і Олександра, яка також з Миколаєва, мають нагоду познайомитися з Уманським НУС та показати всій українській родині свою гарну щиру українську душу та потяг до нових знань. І вони впевнені, що український Миколаїв після війни буде ще красивішим, аніж до.

Юлія з м. Лиман Донецької області наразі з синами Дмитриком і Єгором мріють, як і всі про мир в Україні. А допитливі оченята братів щиро висловлюють людську вдячність оточуючим за небайдужість до їх доль. А ще Романа зацікавила можливість вступу на омріяний фах програміста. Вони українці були, є і залишаться ними.

Лисичанські земляки прибули до нас налякані, але краса їх душі на обличчі. Пані Тетяна та Софійка мали щастя врятуватися від вибухів війни в 2014 році, та нині серце матусі вирішило не випробовувати долю… Працюючи на Сєвєродонецькому «Азоті», Тетяна, залишивши чоловіка і родину, як птаха, полинула в серце країни, рятуючи власне та маленької доні життя, адже всім вибратися не вдалося… Але вони впевнені, що на їхній рідній землі обов’язково буде мирна Україна.

Наступною зупинкою екскурсантів став музей геології Уманського НУС. Кристали, мінерали, гірські породи з родовищ багатьох країн світу та нашої країни створили незабутні враження про надра Всесвіту та геологію зокрема. А зразки ґрунтів з усієї України наповнили кожного спогадами про рідний край і викликали безліч тематичних запитань.

Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією

Нових прихильників отримали й оранжереї Уманського НУС. Розмаїття екзотичних рослин, які плодоносять безпосередньо в оранжерейних комплексах, поруч з Софіївським парком, вразила гостей та замилувала одночасно.

На завершення релакс-екскурсії гостей чекала зустріч з представниками Центру культури і виховання студентів Уманського НУС. Розпочалася вона яскравим патріотичним флешмобом, під час якого гості мали нагоду поринути в культурно-мистецько антистресову терапію, адже наші колеги мають незмінно найвищий щабель професійності та креативу.

Виконання спільно з гостями пісні «Ой у лузі червона калина» стала інтерактивним абзацом у нинішньому влаштованому святі, а жовтоблакитний стяг з відбитків долонь всіх присутніх – символом єднання та любові людей всіх регіонів України.

Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією
Ми з різних регіонів, але єдині мрією

Мистецька діяльність принесла не лише задоволення, а й користь. Адже на завершення зустрічі всі долучилися до майстер-класу зі створення ляльки-мотанки. Власноруч зроблені «Соломійки» та патріотичні серця з сьогоднішнього дня стануть святим оберегом для учасників екскурсійного рандеву. А насичена програма прогулянки та щире ставлення сприяли тому, що діти не хотіли йти з університету, тішилися в аквагримі та раділи теплу університетської родини.

Гостинність, креатив і головне – щира душа та любляче серце стали ознаками нинішньої екскурсії цікавинками університету. А ще кожен з учасників вкотре усвідомив для себе головне: ми заслуговуємо на мир в державі, бо мир у серці маємо.

Дякуємо всім учасникам заходу і його організаторам за незабутні враження від зустрічі. Ми з різних регіонів, але єдині не бідою, а світлом душі та серця і мрією про волю і незалежність рідної країни!

Пресцентр Уманського НУС