22.06.2022 232

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

22 червня в Україні визначено як День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Університетська громада глибоко шанує подвиги наших попередників у Другій Світовій війні. Колектив Уманського національного університету садівництва низько вклоняється перед героїчністю, стійкістю та незламністю наших земляків, які відважно боронили землі від окупації нацистів. І від цього стає вдвічі болючіше, що нині, у ХХІ століття, через 80 років від початку найкровопролитнішої війни ХХ століття, чорна загарбницька круговерть знову танцює нищівний танець смерті на українських землях. І тепер уже ми, нащадки тодішніх воїнів, в реаліях воєнної дійсності, згадуємо і старих, і новопреставлених Героїв, патріотів, які відважно та самовіддано боронили та боронять рідну землю від нацизму.

Саме Україна та її землі стали головною точкою спротиву для світового зла під час Другої світової війни. Нацистська агресія та комуністичний режим призвели до неймовірної кількості втрат людських життів і за різними джерелами в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення – близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезені до Німеччини та задіяні в примусових роботах, 10 мільйонів втратили житло. В руїни було перетворено понад 700 міст України та 30 000 сіл.

Не встигли українці осушити очі від сліз Другої світової, як на їх долю випала нова війна проти нацизму, цього разу – російського. Вона розпочалася у 2014 році з загарбання східних територій нашої держави під лицемірним гаслом «визволення російськомовного населення». Однак загарбникам виявилося замало тих територій, тому в 22-му вони підступно вторглися на північ і південь нашої країни. Окупанти напали ницо та лицемірно, як колись ватажок німецьких нацистів, о 4 годині ранку 24 лютого, з відвертою жорстокістю, не шкодуючи ні дітей, ні жінок, ні мирних громадян. Світу стали відомі злочини сучасних нацистів на окупованих територіях України: розстріли мирного населення, бомбардування та знищення об’єктів, споруд і культурних осередків, освітянських і медичних установ, спалення сіл, табори фільтрації, смертельні допити, зґвалтування, знущання до кончини, примусове виселення, грабіжництво та розкрадання осель українців. Окуповані міста та села України заблоковано від логістичного сполучення з країною й унеможливлено постачання продукції для елементарних споживчих потреб, як результат – голод і смерть, нищівний геноцид. Все це містичним чином повторилися знову, через 80 років... І повторили це сини й онуки тих, хто пліч-о-пліч боронив радянські території від фашистсько-нацистських смертоносів, ті, хто найголосніше кричав «Ніколи знову!»...

Історична дійсність показує, що відповідальності за злочини не уникнути. І російським окупантам доведеться відповідати за свої дії. Зло має бути покаране! Ми впевнено йдемо до Перемоги – і вона обов’язково буде, а поки – всім жити!

Схиляємо низько голови перед світлою пам’яттю про тих, хто вже не з нами, та обіцяємо вберегти країну на благо та процвітання дітей і їх вільне щасливе майбутнє. Миру всім нам!

 

Пресцентр Уманського НУС