Теплично-оранжерейний комплекс Уманського НУС

Теплично-оранжерейний комплекс Уманського НУС має більш як 200-річну історію та є потужною навчально-науковою базою, завдяки якій було виховано цілу плеяду висококваліфікованих науковців та фахівців.

Історія теплично-оранжерейного комплексу сягає початку розбудови «Софіївки» графом Потоцьким. Як відмічає директор Училища М. Е. Софронов (1910), перші теплиці були побудовані у 1800р., інші – 1840-1860рр., за виключенням односкатної з уклоном на південь.

Перші оранжереї (1800р.) були побудовані разом з літнім будинком за проектом Людвига Метцеля. Перший поверх літнього будинку слугував зимовою оранжереєю.

У 1859р., з переведенням Головного училища садівництва з Одеси до Умані, імператриця Олександра Федорівна дарувала училищу Царицин сад разом з його господарством, у тому числі з теплицями та оранжереями. Упродовж перших трьох-чотирьох років перебування училища в Умані було закладено парникове господарство та споруджено нові оранжереї й теплиці для тропічних і субтропічних рослин.

У технічному звіті Уманського училища землеробства і садівництва за 1868р. зазначається, що оранжереї мали п’ять відділів, теплиці були представлені – ґрунтовою, трьома ананасними, персиковою, кактусовою, двома перехідними і трьома верхніми – для розведення шпалерного персика, винограду й інших культур. 

У 1875р. до оранжерей, з боку входу в парк, було добудовано приміщення контори «Царициного саду» (архітектор Першке).  

В. В. Пашкевич у 1894р. («Вестник Императорского Российского Общества садоводства») відмічав, що оранжереї й теплиці складаються з 11 відділів, у яких знаходиться до 20000 рослин. У теплицях є відділення для вигонки ананасів, персиків і винограду. Вони односкатні та витягнуті в оду лінію 150 сажнів.

У звіті Уманського училища садівництва і землеробства до Департаменту землеробства «Про стан господарства Царициного саду» за 1897р. зазначається, що догляд за рослинами у звітному році значно полегшений завдяки добрій їх перезимівлі у відремонтованих оранжереях. 

Станом на 1 січня 1910р. кількість рослин в теплицях і оранжереях складала 19 тисяч екземплярів. У той час теплично-оранжерейний комплекс слугував досить солідною навчально-науковою базою з опанування оранжерейного культивування тропічних і субтропічних рослин, ранньої вигонки квітів, зокрема бузку, троянд, цибулинних рослин тощо. У теплицях та оранжереях, поряд з поширеними видами рослин, культивувалися й рідкісні – камелієві, різні види пальм, лимонні та апельсинові дерева, ананаси, банани й ін.

У 1910р. в Училищі нараховувалось 16 теплиць і оранжерей, одне приміщення для перезимівлі рослин та холодне приміщення для зимівлі кактусів, агав і ін., крім того використовувалось 200 парникових рам. У захищеному ґрунті вирощувались однорічні рослини, пальми, драцени, аруми, попороті, бегонії, цикламени, хризантеми. Дві теплиці були задіяні під вирощування ананасів, де щорічно отримували до 200 плодів ананасів. 

У післяжовтневий період громадянської війни тепличне господарство Училища зазнало пограбувань і спустошення – з 23 відділень оранжереї і теплиць залишилося лише 11, загальною площею 300 м² , проте завдяки самовідданій роботі старшого садівника оранжереї й теплиць Л. О. Казаринова та робітників Д. О. Страйгородського та К. Д. Корчака тропічні й субтропічні рослини були збережені. Як згадує ті часи у своїй біографічно-документальній книзі «Дубова брость» П. К. Лановенко: «… єдине місце в технікумі, де тепло – це оранжерея. Упродовж століття там було зібрано 13 тисяч рідкісних рослин. Для її опалення шукали хмиз по всьому парку. Зносили все, що горить або тліє…». У 1924р. один відділ оранжерейно-тепличного комплексу було добре відремонтовано, у решти – полагоджено пічне опалення. 

У роки Великої Вітчизняної війни німецькі загарбники в оранжереях намагалися облаштувати майстерні з ремонту техніки, зокрема мотоциклів, але завдяки зусиллям садівника Л. О. Казаринова, професора М. М. Шкаврука та доцента І. П. Жабикіна оранжереї вдалося уберегти від пограбування і руйнувань.

Станом на 1958р. (Шкварук М., 1958р.)  в оранжереях нараховувалось 500 різних ботанічних видів, які складали 11000 рослин. Оранжереї мали 14 відділів протяжністю 250м.

У 1965-1967рр. було виконано реконструкцію оранжерей та теплиць, у літньому будинку добудували третій поверх, а в бувшій конторі «Царициного саду» (нині кафедра плодівництва і виноградарства) – другий поверх. 

У 1984р. в оранжереях та теплицях Уманського СГІ культивувалося 1200 видів рослин (серед них пальми, кактуси, бегонії, аспарагуси, цикламени, фуксії, каланхоє, пеларгонії, фрезії, гіацинти та ін.), для квітникарства використовувалось 56 парникових рам. 

У 90-роки минулого століття, через брак енергоресурсів та пориви тепломережі під час різкого зниження температури, частину колекції рослин теплично-оранжерейного комплексу зберегти не вдалося

У 2005 році було здійснено капітальний ремонт та часткову реконструкцію оранжерей, закладено лимонарій, відремонтовано опалення, проведені ремонтні роботи в теплицях.

Нині загальна площа теплично-оранжерейного комплексу складає близько 1100м².

Загальна площа оранжерей 775м², у тому числі:

– №1 – 255м² (колекція цитрусових: лимони; апельсини, грейпфрути, мандарини, всього понад 34 таксони);

–        №2 – 272м² (колекція субтропічних рослин: ківі, хурма, гранат, інжир ,зизифус та ін.);

–        №3 – 248м² (знаходиться в стадії реконструкції, передбачається її використання для закладання колекції субтропічних та тропічних плодових і декоративних культур).

Теплиці – загальна площа 324,9м², з них №1 – 72,9м² (колекція сукулентів і ксерофітів); №2 – 57м² (використовується для адаптації декоративних рослин); №3 – 65,1м² (для закалювання рослин); №4 – 66м² (розсадне відділення, маточник ківі та приміщення для дорощування рослин); №5 – 63,9м² (теплиця цикасів, вік яких орієнтовно – 250-260 років).

Нині у теплично-оранжерейному комплексі Уманського НУС вирощуються рослини з понад 40 родин. Виконується науково-дослідна робота аспірантів, докторантів та студентів університету.

Історичність теплично-оранжерейного комплексу, його вдале архітектурне поєднання з ансамблем будівель університету, багатий рослинний світ дедалі частіше стають об’єктом уваги медіа.

Проректор з наукової та інноваційної діяльності

доктор с.-г. наук, професор В. П. Карпенко

(За матеріалами видань з фонду стародруків наукової бібліотеки та архівними даними музею УНУС)