Уманський університет долучився до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності – 2026

Українське слово, спільна пам’ять і віра в майбутнє: в Уманському національному університеті написали Всеукраїнський радіодиктант національної єдності – 2026.

«Диктант єдності – це не про кількість помилок, це про єдність». Ця думка особливо промовиста сьогодні, коли Україна продовжує боротьбу за свою свободу, незалежність і право на власну ідентичність. Уманський національний університет вкотре долучається до всеукраїнської культурної події, яка об’єднує людей різного віку, професій і життєвого досвіду навколо української мови. Щороку Всеукраїнський радіодиктант національної єдності стає нагодою відчути себе частиною великої спільноти, для якої рідне слово є джерелом сили, взаєморозуміння та духовної стійкості. У час війни ця подія набуває особливого значення не лише для військових, які боронять Україну, а й для цивільних людей, які щодня переживають тривоги, втрати, розлуки та невизначеність. Спільне написання диктанту нагадує: попри відстані, випробування й обставини, нас об’єднують мова, культура, пам’ять і спільне прагнення до мирного майбутнього.

Текст Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності під назвою «Лист, який не закінчується» цього року написав український письменник і ветеран російсько-української війни Артур ДРОНЬ, він уперше прозвучав у виконанні двох читців: співачки, громадської діячки та волонтерки Даші АСТАФ’ЄВОЇ й учителя української мови та літератури Артура ПРОЙДАКОВА.

«Лист, який не закінчується» – це роздуми про силу слова, людську близькість, любов і здатність зберігати зв’язок одне з одним навіть на відстані. Через образ листа автор розкриває особливу роль мови: вона допомагає висловлювати найважливіше, підтримувати тих, хто далеко, зберігати пам’ять і знаходити опору в часи, коли особливо потрібні надія, віра і любов.

Для цивільних українців, які чекають рідних із фронту, підтримують близьких на відстані або намагаються повернути відчуття звичного життя в умовах війни, ця тема звучить особливо щемливо. Слова стають способом бути поруч, навіть коли неможливо обійняти, побачити чи почути найдорожчих. Українська мова в цьому контексті – не лише засіб спілкування, а й простір взаємної підтримки, людяності та незламності.

Особливий сенс має й сама атмосфера під час написання диктанту: тут не оцінюють, не змагаються за найкращий результат і не зосереджуються на кількості помилок. Натомість важливими є участь, спільне переживання моменту та відчуття причетності до великої української спільноти. Адже грамотність можна вдосконалювати щодня, а єдність народжується з готовності бути разом.

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності – це можливість нагадати собі, що українська мова живе в щоденному спілкуванні, родинних історіях, книжках, листах і спільних культурних традиціях. А для колективу Уманського національного університету – це і вияв поваги до української мови, національної культурної спадщини та спільних цінностей. Це нагадування про те, що єдність формується не лише у визначні історичні моменти, а й у простих, щирих діях, які допомагають відчути: ми разом.

Українське слово триває. Триває пам’ять. Триває наша віра в мирне майбутнє України.

Фотогалерея