Коли хліб дорожчий за життя: в УНУ відбувся вечір пам’яті жертв Голодомору

В Уманському національному університеті відбувся вечір пам’яті «Життя, що могли бути…», присвячений вшануванню жертв Голодоморів в Україні. Захід, організований радою студентського самоврядування та бібліотекою університету, став глибоким емоційним осмисленням однієї з найтрагічніших сторінок історії нашого народу.

Ведучі вечора нагадали, що Голодомор 1932–1933 років, а також голоди 1921–1923 і 1946–1947 років були свідомо організованим знищенням українців тоталітарним режимом. Присутні почули про страшну реальність того часу: насильницьке вилучення продовольства, занесення сіл на «чорні дошки», покарання людей за жменьку зерна та знищення мільйонів життів, мрій і майбутнього цілої нації.

Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять усіх, хто став жертвою Голодомору, а також українців, які загинули сьогодні, захищаючи свою землю від нового агресора.

Одним із центральних моментів стала літературно-театральна композиція: на сцені постала родина, яка втрачала останні крихти надії та хліба, тоді як «влада» забирала урожай і життя. Образи янголів, що супроводжували загиблих, символізували біль, пам’ять і молитву за мільйони невинних душ. Особливо емоційними стали монологи матері й дитини, які передали трагізм покоління, приреченого помирати на землі, здатній годувати півсвіту.

Продовженням став блок «Дошка історій» і акція «Запали свічку». На сцену по черзі виходили студенти, які зачитували короткі історії дітей і дорослих, чиє життя обірвалося в роки голоду. Кожна історія – це нереалізована доля: майбутній інженер, учителька, матір, художник… Після зачитування імена кріпилися на спеціальній «Дошці історій», а на сцені одна за одною спалахували свічки пам’яті. Символічно прозвучали історії маленької Оленки з Черкащини та Андрія – студента Київського політехнічного, які так і не здійснили своїх мрій.

Вихованці центру культури і виховання студентів зробили фінал вечора пам’яті «Життя, що могли бути…» незабутнім, виконавши мініатюру «Незламні», присвячену невтомній боротьбі народу в нерівному протистоянню з ворогом, сильній духом і відважній Україні. Вона торкнулась серця кожного і зростила полум’я віри в нашу перемогу в російсько-українській війні…

Наприкінці ведучі закликали студентів і працівників УНУ долучитися до загальнонаціональної акції «Запали свічку» та 22 листопада ввечері засвітити вогник пам’яті у своїх вікнах, як символ молитви, скорботи й незламності українського народу.

Вечір в Уманському національному університеті став не лише вшануванням пам’яті, але й нагадуванням: Голодомор – це пересторога, пам’ять, яка має бути жива. Бо нація, яка пам’ятає, – незламна.

Фотогалерея