Універсальна десяткова класифікація: історія виникнення

Однією із загальних вимог до написання статті у «Збірнику наукових праць Уманського НУС» є визначення індексу УДК. Автори статей, звертаючись у відділ наукової обробки документів і організації каталогів Наукової бібліотеки УНУС з проханням визначення індексів УДК, часто цікавляться, що це за система і для чого вона потрібна. (До речі, за перше півріччя 2015 р. по даному питанню у відділ звернулось 60 науковців, яким  було своєчасно і безвідмовно визначено 320 індексів до наукових статей).

Мета даної статті – відповісти на ці питання.

Процес класифікації документів є одним з найбільш відповідальних у науковій роботі. Від того, як буде закласифіковано видання, до якої галузі знань буде його віднесено за змістом, значною мірою залежить його використання користувачем. Класифікація є механізмом систематизації документів, тематичного пошуку інформації в бібліографічних базах, електронних масивах, бібліотечних каталогах і картотеках. Вона відіграє важливу роль в організації інформаційного середовища як у межах однієї країни, так і в світовому масштабі.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) є міжнародною системою класифікації творів друку й документальних матеріалів – це означає, що проставлені вітчизняними спеціалістами індекси УДК повинні бути зрозумілими за кордоном, а документи, що надходять звідти – нашим фахівцям.

УДК охоплює всі області людських знань. В цілому вона характеризується кількома основними властивостями. Сама назва говорить про дві з них : універсальність і десятковість. ЇЇ розділи органічно пов’язані між собою, система індексів гнучка, зручна у використанні, чого не мають всі інші системи класифікації. Хоч розділи класифікації, які відповідають певним галузям, відрізняються за своєю внутрішньою структурою, що відповідає специфіці галузі, система сприймається як єдине ціле, дякуючи існуванню єдиного ієрархічного коду, загальним правилам побудови індексів і показу взаємозв’язку різних розділів з допомогою методичного апарату («суміжні області», відсилки).

УДК універсальна і в застосуванні. Дякуючи значній кількості засобів і методів індексування, вона успішно використовується для систематизації і подальшого пошуку найрізноманітніших джерел інформації в різних за об’ємом і призначенням фондах.

Універсальна десяткова класифікація побудована за систематичним принципом. В УДК один і той же предмет зустрічається в різних місцях в залежності від галузі знань, в якій він розглядається. Наприклад, «нафта» зустрічається в кількох розділах. У розділі 547 «Органічна хімія» ми знаходимо поняття «Хімія нафти»; в 553 «Родовища корисних копалин» –  «Родовища нафти» і т. д.

УДК є однією з найстаріших систем класифікації документів. Їй більше 100 років. Свій початок вона бере ще з ХIХ ст. Розробив її американський бібліотекар з Бостона – Н. Шертлеф. І лише через 20 років потому систему Шертлефа застосував у 1873 р. один із найвідоміших бібліотечних діячів США, бібліотекознавець із Нью-Йорка Мельвіль Дьюї.

Коротко про автора класифікації. Мельвіль Дьюї (1851 – 1931) –  видатний бібліотечний діяч Америки. Народився в м. Адамс (Нью-Йорк). Спочатку студент Амхерького коледжу, директор бібліотеки Колумбійського університету, потім керівник Нью-Йоркської публічної бібліотеки, Дьюї був президентом Американської бібліотечної асоціації.

Студентом М. Дьюї приступив до створення десяткової класифікації. Перші її нариси  були представлені ним на розгляд у 1873 р. бібліотеці коледжу, і як результат, схвалені.

Він активний пропагандист механізації і стандартизації, ініціатор ряду спрощень у бібліотечній справі, ним було розроблено типове каталожне устаткування, стандартна каталожна картка, стандартний бібліотечний почерк. М. Дьюї – засновник і професор першої бібліотечної школи, куди вперше допустили жінок. Він був переконаний, що бібліотекар повинен не тільки «видавати книги», але і бути вихователем, а бібліотечна професія є високоморальною, серйозною, сприяє духовному розвитку особистості.  На думку М.Дьюї, основний обов’язок бібліотекаря – формування громадської думки. Це може бути обернено як на благо, так і на зло, саме тому бібліотекар повинен бути високоморальним педагогом, котрий направляє читача. Він засновник першого американського бібліотечного журналу «Library Joumal» (виходить по цей день).

Головним «дітищем» М. Дьюї є Десяткова класифікація Дьюї (ДКД). У 1876 р. вийшло зброшуроване видання «Класифікація та предметний покажчик для каталогізації, розташування книжок і брошур бібліотеки». За життя автора класифікація перевидавалась 12 раз. З кожним разом таблиці все більше деталізувалися з урахуванням їх застосування у бібліотеках різних типів. На сьогоднішній день вже вийшло 20-те видання таблиць, забезпечене компакт-диском, який може використовуватись у персональному комп’ютері, що дає можливість користуватись таблицями при зверненні до будь-якого терміналу системи.

В основу своєї класифікаційної системи Дьюї поклав принцип децимальності, не базуючись при цьому на класифікації наук як таких, що є основоположною щодо класифікаційного підходу в цілому. Від грецького «дека» – десять, цей метод називають децимальним. Прихильників цього методу називають децималістами. Оригінальність класифікації Дьюї полягала в тому, що зміст книг він позначав десятковим методом, будучи переконаний у зручності користування десятковими індексами (цифровими умовними позначеннями), підрозділяючи при цьому знання на десять основних груп.   Дисципліни, що входили до цих груп, в свою чергу, класифікувались за десятковим принципом. Такий принцип структури уможливлює безмежне розширення її шляхом додавання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи класифікаційну систему в цілому. Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна цифра, що приєднується до індексу, не змінює попереднє значення, а лише уточнює, визначаючи більш конкретне поняття.

В ідеалі система класифікації документів повинна бути єдиною в усьому світі. З цією метою в 1895 р. в Брюсселі (Бельгія)  на основі Десяткової класифікації Дьюї бельгійцями Полем Отле (1868 – 1944) і Анрі Лафонтеном (1854 – 1943) була розроблена нова система, яка отримала назву Універсальної десяткової класифікації (УДК). В основу новоствореної розгорнутої Міжнародної класифікаційної системи було покладено Десяткову класифікацію Дьюї. Згадувані бельгійські вчені в 1895 р. заснували Міжнародний бібліографічний інститут. Саме їм  М. Дьюї безкорисливо надав  права на використання і модифікацію своєї системи для створення всеосяжного каталогу опублікованих знань.

Класифікатори шукали нові шляхи вдосконалення класифікаційної системи УДК. Йдеться про вдосконалення та уніфікацію змісту, про нові погляди щодо підходів та методів класифікування інформаційних ресурсів, систематизування інформації, про наповнення класифікаційної системи у рамках нових програмно-технологічних рішень, але здійснити прорив і стати новим Дьюї не під силу нікому. Цей факт доведено і зафіксовано в багатьох дослідженнях бібліотекознавців. Заслуги М. Дьюї перед світовою бібліотечною спільнотою надзвичайно великі. Назвемо три основні з них:

– М. Дьюї розробив систему бібліотечної класифікації, яку нині названо на його честь – ДКД, десяткова класифікація М. Дьюї (DDC, Dewey Decimal Classification);

– М. Дьюї виступав за визнання професії бібліотекаря на національному рівні;

– М. Дьюї заснував і був редактором American Library Joyrnal.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) лишається незамінною для створення систематичних каталогів та інформаційно-пошукових систем бібліотек різних рівнів і профілів, книжкових палат, корпоративних (відомчих) систематичних каталогів і персональних баз даних майже в усьому світі. І в цьому є надзвичайно велика заслуга М. Дьюї.

Універсальна десяткова класифікація

Варвара Охмак, провідний бібліотекар Наукової бібліотеки УНУС