Меню

Рослинництво – це наука про вирощування культурних рослин.

Передусім це рослини польової культури. З науково-виробничої точки зору сучасне рослинництво – це вчення про технічно й технологічно досконале та рентабельне вирощування дійсно можливих урожаїв польових культур на основі сортових технологій. У зв’язку з цим рослинництво, як навчальна дисципліна, складається з двох частин – загального і спеціального рослинництва. Загальне рослинництво – це, власне, його теоретичні основи, спеціальне – сучасні сортові технології вирощування польових культур з урахуванням їх ботаніко-біологічних та екологічних особливостей.

Рослинництво може прогресувати лише за постійного, цілеспрямованого розвитку його наукових основ з урахуванням останніх досягнень фізіології та біохімії рослин, мікробіології, генетики й селекції, землеробства та ґрунтознавства, агрономічної хімії, ентомології і фітопатології, агромеліорації, агроекології, агрометеорології, біотехнології, біоенергетики, організації, економіки, оптимізації технологій вирощування сільськогосподарських культур з використанням методів математичного моделювання і комп’ютеризації технологічних процесів.

Рослинництво є комплексною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки його кормова база створюється переважно в цій галузі. Так, на рослинництво і кормовиробництво припадає майже 93 % орних земель в Україні. У рослинництві 40–50 % становить побічна продукція – солома хлібів, стебла кукурудзи й сорго, жом, патока та інші, які через проміжну галузь – кормовиробництво використовуються у тваринництві. Тому гармонійне поєднання рослинництва, тваринництва і кормовиробництва – необхідна умова успішного функціонування всього аграрного комплексу країни. Нині, рослинництво в Україні все більше набуває рис біологічного, тобто такого, що ґрунтується на широкому використанні альтернативних – біологічних і пов’язаних з ними агротехнічних – методів вирощування сільськогосподарських культур з мінімальним застосуванням засобів хімізації в системі захисту рослин та з максимальним – біологічних джерел живлення рослин.

Ґрунтово-кліматичні умови України досить різноманітні. У зонах і підзонах різні ґрунтові покриви, кількість опадів і тепла, тривалість вегетаційного періоду, умови перезимівлі, що свідчить про необхідність враховувати екологічні та біологічні особливості сільськогосподарських культур при їх розміщенні в системі землекористування. Наприклад, тривалість безморозного періоду в Україні, залежно від зони, змінюється від 130–140 до 180–190 діб. На відміну до цього, у Західній Європі і Північній Америці такі коливання становлять 190–240 діб. Сума активних температур в Україні – відповідно 2000–4000 °С, в Європі – 2500–6500 °С, США – 2500–8000 °С; а опадів відповідно – 320–600, 900–1000 і 800–1000 мм.

Розрахунки показують, що для забезпечення постійної врожайності зернових 6,0–8,0 т/га на всій площі в Україні необхідно принаймні 600–700 мм опадів. У середньому ж їх випадає дві третини від необхідної кількості. Гідротермічний коефіцієнт в Степу не перевищує 0,9–1, у Лісостепу – становить близько одиниці і лише на Поліссі — понад одиницю.

У зв’язку з цим площа ріллі в Україні, де можна вирощувати сталі врожаї, не перевищує 20 % загальної, тоді як у Європі і США – 70–80 %. Разом з тим, незважаючи на наявні агрокліматичні ресурси і часто недостатнє матеріально-технічне забезпечення рослинництва, валові збори зернових і зернобобових культур за остання десятиріччя значно підвищилися до рівня 60–65 млн тонн.

В Україні вирощують дві основні групи сільськогосподарських культур – зернові і технічні. Деякі площі займають ефіроолійні та лікарські культури. Серед зернових і зернобобових головними є пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, жито, просо, гречка, соя, горох, менші або незначні площі займають сорго, чина, нут, квасоля, сочевиця та ін. З технічних культур сіють соняшник, ріпак, буряк цукровий, льон, коноплі, тютюн і махорку.

Дещо менші площі займає група кормових культур. Це багаторічні й однорічні трави, кукурудза, сорго, хрестоцвіті, корене- та бульбоплоди, баштанні та інші.

Агроном – це дипломований фахівець в сфері сільського господарства, який володіє широким набором знань і вмінь першочергово з рослинництва. Нині – це одна з найбільш затребуваних професій на ринку праці. Фахівець з агрономії має великі перспективи, адже земля – стале джерело достатку, ефективне використання якого можливе лише за умови ґрунтовних знань і вмінь.