Була гора Чернечою, а стала Тарасовою
Уривок з повісті Валентина Катаєва «Розбите життя, або чарівний ріг Оберона»
Великий син українського народу, поет, художник Тарас Шевченко помер, як відомо, 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі і був на третій день похований на Смоленському цвинтарі на кошти друзів. Віддати останню шану Кобзарю прийшли представники української, російської, польської, грецької громад Петербурга. Понад дві тисячі чоловік йшли за домовиною Кобзаря: студенти університету, слухачі Академії художеств, відомі письменники (Достоєвський, Тургенєв, Лєсков, Салтиков-Щедрін, Некрасов), художники і просто читачі й шанувальники. Після смерті Тараса Шевченка його друзі присягнулися найближчим часом перевезти тіло поета до України згідно з поетичним заповітом і поховати його «на Вкраїні милій», виконати останню волю поета.
Всі клопоти, пов'язані з перепохованням, вирішили доручити близьким друзям покійного – Олександру Лазаревському і Григорію Честахівському. А зробити це було дійсно непросто, тому що царський уряд боявся навіть мертвого Шевченка, певний час заборонялось перевозити його прах до України.
У квітні 1861 року, нарешті, було дозволено перепоховати прах поета на батьківщині. 8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезена до Москви. I рушила вона через всю Росію з півночі на південь: де потягом, де кіньми, де пароплавом, а де і просто на руках – до Канева, саме там мріяв оселитися поет і дожити свого Богом визначеного віку. Перевезенная домовини тривало 14 діб. Шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. На київському ланцюговому мосту труну до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. «Громада» організувала багатолюдну маніфестацію, яка завершилася панахидою в церкві. Труна перебувала там до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчук», який узяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі м. Канева. 22 травня 1861 року після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі, – місці, яке точно відповідало омріяному поетом 1845 року у вірші «Заповіт». Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.
Вид з Тарасової гори (Канів)
Олена Рудковська, бібліотекар ІІ категорії
