14.08.2014 5599

З книжкової полиці…

З книжкової полиці…
З книжкової полиці…
Серед випускників нашого університету за 170-річну історію були не тільки знані садівники і аграрії, а й літератори. Серед них відомий український літературознавець, публіцист Лавріненко Юрій Андріанович.

Цього року виповнюється 55 років книзі «Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933: поезія – проза – драма – есей».

Упорядником цієї антології став Юрій Лавріненко. Його перу належать передмова («Від упорядника») і післямова («Література вітаїзму 1917-1933».)

У нашій бібліотеці є перше вітчизняне видання (2002 року) з післямовою Євгена Сверстюка.

З книжкової полиці…
З книжкової полиці…
45 імен, великих і незнаних,  більш ніж півстоліття тому повернув Україні випускник нашого навчального закладу Юрій Андріанович Лавріненко.  Ґрунтовні  критичні розвідки про знищене у 20-30 роках минулого століття  покоління українських письменників, а також про художню творчість П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана та інших. Вихід «Розстріляного відродження» збігся з часом, коли в Україні почалася вибіркова реабілітація репресованих у 20-30 роках. Але Ю. Лавріненко в своїй антології охопив усіх, хто потрапив у жорна репресій, і трактував це як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності.

Лавріненко Юрій Андріанович (псевдонім Юрій Дивнич) народився 3 травня 1905 року у с. Крижинці Звенигородського району Київської губернії. У 1920 році відразу ж вступив до Уманського училища садівництва і землеробства (1920 – 1926). Саме в цей період формуються ідейно-естетичні позиції та світоглядні засади Юрія Лавріненка. Як написано у статті Світлани Лущій, наукового співробітника інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України: «Умань 1920-х років у культурному плані не була глибокою провінцією. Сюди приїздив на гастролі Лесь Курбас із Київським драматичним театром, поет Михайль Семенко, тут почали літературний шлях Микола Бажан та Андрій Чужий, працювали філії різних літературних об’єднань, зокрема «Аспанфуту», «Молодняка». 1924 року було створено філію літературного об’єднання «Плуг», яка розпочала активну роботу в Уманському агротехнікумі. Юрій Лавріненко не міг стояти осторонь. Він стає членом «Плугу». Зі спогадів доньки Юрія Лавріненка Лариси відомо, що «саме тут, в Умані, відбулося зацікавлення Ю. Лавріненка літературою, перші поетичні проби пера і знайомство з поетом-менестрелем 20-х років Володимиром Сосюрою. Авторитетний поет підтримав Лавріненкове бажання продовжити освіту в університеті й нарадив Харківський, тоді столичний університет».

У 1926 р. Юрій став студентом літературного факультету Харківського університету (тоді – Інституту профосвіти).

У 1930 р. став аспірантом Харківського науково-дослідного інституту ім. Т.Шевченка. В той же час пише літературознавчі праці «Василь Елан-Блакитний», «Василь Чумак», «Творчість Павла Тичини».

         Особисті погляди Ю. Лавріненка на літературу соцреалізму стають підставою для арештів у 1933-1935.  З 1935 по 1939 рік Лавріненко відбував термін у Норильському концтаборі. Під час Великої Вітчизняної війни опинився у Німеччині, а 1950 р. виїхав до США.

    Не судилось Юрію Лавріненку знайти вічний спокій у рідному шевченковому краю – він пішов із життя 14 грудня 1987 р. у Нью-Йорку.       Мабуть, сум за батьківщиною давав Юрію Андріановичу сили і натхнення писати про тих, кого знав, пам`ятав, любив. Через багато років його душа разом з антологією «Розстріляне відродження» повернулась на Україну.

     Саме тому у новому навчальному році одне з перших засідань літературної студії «Алеями вічного саду» Наукової бібліотеки університету буде присвячене нашому випускнику – Юрію Лавріненку.

Наталія Михайлова,

керівник літературної студії «Алеями вічного саду»