Повідомити про новину

Першому вітчизняному «Кабінету городництва» – 110 років

Початок ХХ ст. ознаменувався інтенсивним розвитком садівництва і овочівництва. Саме в цей період (1904 р.) до Уманського середнього училища садівництва і землеробства прибув талановитий і високо освічений викладач, Сергій Михайлович Вуколов, якому було доручено читати курс городництва. Свої лекції поєднував із численними практичними заняттями, які були підкріплені найновішими науковими досягненнями.


Під час викладання Сергій Вуколов ніколи не підвищував голосу, проте аудиторні заняття проходили в умовах суворої дисципліни, вимогливості до акуратності, якості виконання всіх робіт, наприклад, здати після роботи забруднену лопату значило зіпсувати свій майбутній диплом. Своєю постійною об’єктивністю в оцінюванні знань заслужив велике визнання та глибоку повагу як серед викладачів, так і серед учнів [1].

На викладання овочівництва в Училищі відводилося досить багато годин, особливо – в період з весни до осені. Учні знайомилися із кращими сортами овочевих культур, зокрема – картоплі, помідорів, буряків, моркви, салатів, шпинату та багато інших. Крім того, їх знайомили з особливостями вирощування овочевих культур, з підготовкою для них ґрунту, парників, компосту, удобрення та з технікою догляду за ними і зберігання. Всі ці знання засвоювалися шляхом відповідального практичного виконання необхідних процесів виробництва, починаючи від закладання парників, компостних буртів, вирощування і висаджування розсади – до збору врожаю.

Зразково була поставлена практична робота учнів із вирощування городніх культур. Городні культури висаджували на площі понад п’яти гектарів: на трьох гектарах розміщувалась чотирипільна овочева сівозміна, де вирощували  помідори, коренеплоди, капусту, цибулю, боби; один гектар був зайнятий багаторічниками – спаржею, ревенем, щавлем; один га – колекційне поле, де студенти проводили наукові дослідження і навчальну практику, крім того на колекційному полі проводили демонстрації і ознайомлення учнів Училища та екскурсантів з різноманітністю овочевих культур. Крім культур відкритого ґрунту в городницькому господарстві у двох теплицях вирощували огірки й помідори. Постійно закладали понад 200 парникових рам для вирощування розсади. На замовлення Департаменту землеробства велися випробування сортів гороху (68), кукурудзи (24), помідорів (24), салату (72). Дослідження проводили упродовж кількох років і лише після цього давали звіт з пропозиціями про можливість вирощування сортів для широкого вжитку [2].

Під керівництвом професора Вуколова студенти також вирощували насіння, яке потім використовували для потреб господарства і навчального процесу, а залишки продавали приватним особам. У прейскуранті того часу перераховувалось 173 найменувань насіння. Училище також закуповувало насіння з Англії, Німеччини, Голландії, Франції, Америки. Щороку городнє господарство Училища давало дохід понад 1500 крб.

Високий рівень ведення галузі овочівництва в Училищі надихнув вченого до створення у 1905 році єдиного в Росії «Кабінету городництва», який займав два приміщення. Одне – 30 м², яке слугувало для роботи учнів і для зберігання загальних колекцій, а друге – 6 м² – для роботи й зберігання цінних матеріалів. Умеблювання кабінету складалося з шести великих шаф із колекціями і приладами, чотири малих – із лабораторним приладдям, столів, етажерок для препаратів і колекцій.


Кабінет був укомплектований: приладами для боротьби з шкідниками і хворобами рослин; наборами інструментів для штучного запилення; приладами для пророщування та аналізу насіння; вимірювальними приладами; мікротомом; мікроскопами; апаратом Фріча; складним дорожнім фотоапаратом системи Кодак зі всім приладдям для плівки та пластинок; високоточними аптекарськими вагами; малим перегінним кубом з приладдям; пагоскопом для передбачення заморозків; гігроскопом для підвалів; термометрами; пристосуваннями для виготовлення колекцій комах; моделлю хмілесушки Вурдса зі всіма до неї прилаштуваннями та знаряддями; моделлю насіння у збільшеному поперечному розрізі; колекцією муляжів овочів із гіпсу і папьємаше французької роботи (200 шт.) та з церизіну власного виготовлення (100 шт.); 40 муляжами їстівних видів грибів, а також різноманітними таблицями овочів; їстівних грибів; таблицями з хмелярства, тютюнництва, ефіроолійних і лікарських рослин; таблиць овочевих культур, виготовлених з натуральних овочів, наклеєних на картонні листи (50 шт.). Унікальними колекціями «Кабінету городництва» були – корисні та шкідливі комахи, мікроскопічні препарати хвороб овочів (500 препаратів і 50 банок заспиртованих та гербарні зразки), лікарські рослини та аптекарські продукти, насіння (500 банок), добрива (20 банок), овочі в формаліні, спирті та інших речовинах (200 банок), ефірні масла (російського, закордонного і свого виробництва – 150 назв), різні сорти хмелю (50 ящиків) та гербарій зі 100 сортів тютюну і 300 екземплярів овочів. Колекції, які були в кабінеті власного виготовлення щорічно поновлювалися та доповнювалися [2].

У 1911 році в майстерні сільськогосподарських приладів Харківського сільськогосподарського товариства для Кабінету було придбано термостат, гіпсові муляжі помідорів, баклажанів і цибулі.

Вартість обладнання й устаткування «Кабінету городництва» становила одну тисячу карбованців, а різних навчальних приладів та посібників з овочівництва – до п’яти тисяч карбованців [2].

Те, що овочівництво в Уманському середньому училищі садівництва і землеробства було добре розвинене та читалося на високому науковому й теоретичному рівнях свідчить той факт, що на ювілейній Міжнародній виставці садівництва в 1914 р. у Санкт-Петербурзі Училище було відзначено Великою золотою медаллю Санкт-Петербурга і такою ж медаллю Всеросійського товариства садівників. Виставка Училища складалася із чотирьох виставкових підрозділів: плодівництво, декоративне садівництво, овочівництво та технічна переробка. На виставку з овочівництва були представлені: овочеві культури і роботи учнів (зразки), овочі в концервуючих рідинах по сортах: цибулі (17), помідорів (4), огірків (10), гороху (5), квасолі (7), рослини малорозповсюджені (5 видів), дрібноцибулинні (6 видів), спаржа (7); колекція власно вирощеного насіння дванадцяти різних овочевих культур та 12 акварельних картин овочів до них. Крім того були представлені муляжі сортів: помідорів (10), цибулі (1), огірків (5), баклажанів (3), перцю (2), кукурудзи (1), моркви (4), гарбузів (1), динь (3) та таблиці, де відображався послідовний розвиток семи видів овочів і гороху, 11 таблиць овочевих рослин та насіння на продаж як основних овочевих культур, так і другорядних. Завершувалась експозиція звітами з овочівництва Уманського училища садівництва і землеробства за 1911 і 1912 роки [3].

Історія кафедри овочівництва упродовж років поповнювалась науковими напрацюваннями багатьох талановитих особистостей, якими пишається Уманський національний університет садівництва – М.Є. Софронова, Є.І. Малишева, Г.І. Фороста, І.П. Жабикіна, М.В. Алексєєвої, А.М. Десятова, П.М. Білецького, К.Н. Розгона, Т.Т. Сухаревої, Н.О. Модестової, В.Д. Васяновича, Ю.Є. Бургарта, Т.М. Кутиської, Г.К. Трояна, В.І. Лихацького. Продовжуючи кращі традиції старшого покоління, кафедрою овочівництва з нагоди 140 річчя С.М. Вуколова та 110 річчя створення «Кабінету городництва» виконано реконструкцію «Кабінету-музею городництва», який і надалі буде виконувати функцію важливого навчального й просвітницького підрозділу університету.

  1. Уманський державний аграрний університет: історія, сьогодення, славні імена. – К.: Грамота, 2009. – 296 с., іл.
  2. Огородничество в Уманском Среднем Училище Садоводства и Земледелия в 1912 г. – Умань.: Типографія «Порядок»., 1913. – 160 с.
  3. Экспонаты Департамента Земледелия и подведомственных ему учреждений на Международной выставке садоводства в С.-Петербурге. – С.-Петербург: Типография М. Меркушина, 1914. – С. 35 –45.

Віктор Карпенко, професор, проректор з наукової та інноваційної діяльності

Оксана Свистун, фахівець наукового відділу

Переглядів - 1477

top