Милосердя – поняття не календарне!
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
У вирі бентежного сьогодення, вирішуючи, поспішаючи, досягаючи, поліпшуючи, заробляючи, ми почали забувати про притаманні людині якості. Ми спокійно проходимо повз голодного з простягнутою рукою. Стаємо байдужими до проблем оточуючих нас людей. Нас не цікавить доля малої дитини, яка чомусь самотньо плентається темного вечора вулицями міста. Безхатченко в нашому під’їзді викликає у нас лише роздратування. Так, роздратування та байдужість. Ніякого співчуття, ніякого бажання допомогти людині. Не хвилюють нас і сльози старенької на зупинці.
Впевнена, кожному згадалася подібна ситуація і дуже сподіваюсь , що хоч трохи стало соромно за свою байдужість.
Про людяність, гуманність, доброту ми згадуємо лише в скрутні хвилини свого життя, коли повз нас проходять такі ж холодні люди.
Напевно, Ви здивовані, чому саме напередодні таких улюблених усіма свят я торкаюся цієї малоприємної теми. А ось чому. 19 грудня весь християнський світ святкує День Святителя Миколая Чудотворця. І недаремно це свято співпало з Міжнародним днем допомоги бідним. Саме прикладом життя нашого святого, його щиросердними вчинками, чуйним ставленням до ближнього хотілося б розтопити й кригу наших сердець.
Милосердний помічник стражденних, безсрібник і добродійник, який чуйно відгукувався на лихо і біль людей; суворий пастир-наставник, який гостро переживав будь-яку неправду і несправедливість й рішуче поставав проти них. Саме у цих рисах православні вбачають не суперечливість характеру, а свідчення живої повноти його святості.
Народився Миколай у заможній сім’ї. Виріс доброю і чуйною до чужої біди дитиною. Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота тягнувся до дітей з бідних родин. На власні очі хлопчик бачив злиденне існування людей, зневірених батьків, дітей позбавлених радощів дитинства. Дитяче серце переповнювалось жалістю і бажанням допомогти. Несподівані дарунки від загадкового добродія, які знаходили люди на порозі свого дому, повертали розчарованим віру і надію. Але ніхто не знав кому дякувати…
Минули роки, Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним і скрізь чинив добро.
Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду Бога – благодать творіння чудес.
19 грудня, у день ангела Миколи Чудотворця, коли ми вшановуємо улюбленого святого, кожен з нас намагається створити маленьке диво для своєї дитини, близької людини, батьків. Але мало хто з нас згадує про людей, які навіть не мріють про радощі свята; людей, які зневірились; людей, яким нема від кого чекати допомоги і підтримки.
Світ не стане добрішим, милосерднішим, гуманнішим, коли кожен стоїть осторонь, коли благодійна справа робиться лише на загал, коли про знедолених згадують лише на великі свята.
Згадайте, що Ви людина – створіння мисляче, здатне співчувати і робити добро!!! Почніть сьогодні, почніть з себе…
Хай Святитель Микола Чудотворець благословляє Вас на добрі вчинки та допомагає нести вогонь віри людям.
(Картини художника-живописця Сергія Ефошкіна з циклу "Житіє та чудеса Святителя Миколая Чудотворця". Переглянути усі роботи автора з циклу)
Олена Рудковська,
бібліотекар Наукової бібліотеки
Фотогалерея
