Історія створення в Уманському НУС лабораторії з переробки і зберігання продукції рослинництва

07.02.2017

Головне училище садівництва, ще з часів свого заснування, займалося не тільки вирощуванням плодових та овочевих культур, а й їхньою переробкою.

Особливого розвитку садівництво, городництво  та технічна переробка плодів і овочів набули з приходом в Училище у 1885 році Василя Васильовича Пашкевича, який по 1892 рік працював викладачем та головним садівником Царициного саду. Під його керівництвом було закладено помологічний сад, в якому нараховувалось 350 сортів яблунь, 250 – груш, 40 – слив, по 50 – малини, вишень та черешень; створено формовий сад для навчання учнів технології обрізування плодових дерев і ягідних кущів; вперше в Київській губернії розпочато культивування винограду промислових сортів; створено базу технічної переробки плодів і овочів та збудовано окреме приміщення з винним підвалом та лабораторією, де вивчалась якість продукції і можливість її переробки.

 У 1870 році, за пропозицією Уманського училища, було узаконено виробництво вина з плодів і ягід. До цього часу в Росії виробництво таких вин вважалось фальсифікацією, оскільки при їх  виготовленні в соки додавався цукор (для підвищення солодкості) і вода (для зменшення кислотності і екстрактивності готового продукту).

В Училищі В. В. Пашкевич написав низку праць з  плодівництва та виноробства: «О приготовлении плодовых вин» (отдельный оттиск статьи из «Вестника Садоводства» за 1886 г.), «Ягодные вина» (отдельный оттиск статьи из «Вестника Садоводства» за 1887 г.) й ін.

У 1887р. на Всеросійській сільськогосподарській виставці (м. Харків) Уманське училище землеробства і садівництва представило крім інших колекцій і колекцію плодово-ягідних вин та обладнання для виноробства. За матеріали та рекомендації з сушіння, виготовлення продуктів переробки та виноробства В. В. Пашкевич отримав подяку.

В кінці 1891 року В.В. Пашкевича запрошують на роботу в Нікитський ботанічний сад, а на його місце головним садівничим Царициного саду (28 жовтня 1891 року) призначають Юліуса Робертовича Ланцького, який за сумісництвом читав в Училищі курс садівництва.

Ю. Р. Ланцький доклав багато зусиль для продовження  і розширення напрацювань з плодівництва і технології переробки плодів та овочів. Враховуючи весь попередній досвід і всі напрацювання з виноробства  та технології переробки, у 1895 році за сприяння тодішнього директора Леванди Дмитра Семеновича в Уманському училищі землеробства і садівництва було відкрито лабораторію з технічної переробки плодів і овочів. Особливого розвитку в технічній переробці набуло плодове і ягідне виноробство. Щорічно виготовлялось біля 600 відер вина, головним чином десертного типу. Прибуток  від реалізації вина складав більше 1800 рублів.

Лабораторія для обслуговування виноробства займала одну кімнату та була оснащена:   приладами і апаратами для визначення спирту (дистиляційним способом, ебульометричним, аерометричним), цукру, кислотності і екстракту.  На жаль, лабораторія була пристосована лише для виконання деяких аналізів. Із інвентаря для виноробства було два преси Духшера, голландські фільтри, фільтр Цейса, набір машин для закупорювання, капсулювання та інше.

Для роботи з чистими культурами дріжджів в лабораторії було два мікроскопа, рухливий столик до мікроскопу, набір колб, водяних бань, повітряних шаф, термостатів й інше. Значну кількість чистих культур дріжджів, а також культури хвороботворних мікроорганізмів,  зберігали  в спеціальних посудинах (для наукових та навчальних цілей) і замовляли в лабораторії Ганзена в Коппенгагені.

Все це давало можливість вести виробництво вина раціонально і на високому рівні. Для приготування сушених овочів і плодів та консервованих в лабораторії було: чотири сушарки Ридера  і одна сушарка Гейзенгеймська;  котли; механічні машини для очищення і нарізання плодів та овочів; сушильні шафи; прилад Векка; закаточні машини. Училище виготовляло сушені овочі  для супів і борщів, зелену квасолю, горох, сушені плоди і пасти; цукати, варення, пастилу, желе, соки, томатне пюре. Від реалізації продуктів переробки дохід складав щорічно більше 700 рублів.

Лабораторія з технічної переробки плодів і овочів слугувала в Училищі ще й навчально-методичним центром.

Учні V класу в зимовий період вивчали сушку та виготовлення паст і желе, а учні VI – працювали у виноробній лабораторії, займалися аналізом вина і сусла, створенням вин, а також знайомилися з прийомами отримання  чистих культур дріжджів

Досягнення Училища із виноробства та технології переробки плодів і овочів були високо оцінені на різних виставках. Так, у 1897 році Училище  взяло участь у Київській сільськогосподарській і промисловій виставці та Бессарабській виставці у Кишиневі з плодівництва, де демонструвало сушіння плодів та овочів за американським способом. За високі показники в науковій, навчальній та агрономічній діяльності оргкомітет нагородив Уманське училище чотирма золотими і однією Великою срібною медаллю. Окремо Великою срібною медаллю виставки був відзначений Ю. Р.  Ланцький.

Станом на 1897 рік  Ю. Р.  Ланцьким було опубліковано 42 праці з технології вирощування і переробки плодів і овочів та декоративного садівництва. Низку праць було видрукувано окремими брошурами, одна з них – "Применение винных чистых дрожжей в производстве плодовых вин и Гриненвальдовский бродильный аппарат" (1902).

У 1905р. на ІІ Виставці-ярмарці з плодівництва та городництва (м. Санкт-Петербург) Училищем демонструвались експонати з технічної переробки продуктів садівництва – сушені буряк, бруква, селера, морква, картопля, петрушка, цибуля, капуста головчаста та брюссельська, горошок, кріп, гарбузи, суміші овочів для борщу, жульєну та консервовані продукти у банках (всього 104 експонати). З усіх  закладів, що брали участь у виставці, Уманське училище садівництва і землеробства «За корисну діяльність з технічної переробки плодів і овочів» було нагороджено Середньою золотою медаллю.

З 1908 року в Училищі працював М.Є. Софронов, який читав курс лекцій з технології виноробства і мікробіології. Поряд з ним працював А.В. Петцельт, який удосконалив технологію виготовлення плодово-ягідних вин.

У 1909р. на V Сільськогосподарській і кустарній виставці у м. Ромни за сушку плодів яблук, груш, овочів і за виставлені плодові вина Уманське училище садівництва і землеробства було нагороджено Срібною медаллю Роменського сільськогосподарського товариства з особливим відзначенням чудового столового вина з ірги.

У 1914р. на Ювілейній Міжнародній виставці садівництва (м. Санкт-Петербург, 14.05– 1.06) поруч з експонатами  відомих садівників Франції, Німеччини, Бельгії, Росії були представлені зразки з розсадника Уманського училища садівництва і землеробства. Крім інших експонатів було представлено колекційні вина з абрикоса, ірги, вишні, черешні и т.д.; консерви із плодів та овочів, варення, желе, сушені плоди у вигляді сумішей: суп звичайний і жульєн, борщ і окремо – сорти кропу, петрушки, моркви, пастернаку, буряка, картоплі, зеленого горошку,
капусти провареної і не провареної та інше.

Садові експонати Уманського училища садівництва і землеробства були відзначені Великою золотою медаллю Санкт-Петербурга та Великою золотою медаллю Всеросійського товариства садівників, а експонати з технічної переробки плодів і овочів – Малою золотою медаллю.

Під час революції та громадянської війни виноробство та переробку плодів і овочів було припинено. Відновлення даної галуз почалося в 1922 році, тоді ж було виготовлено 100 відер вина, в 1923 – 315 відер, 1924 – 875 відер, а в 1925 році вже було  виготовлено 2000 відер. На той час виноробня була устаткована трьома пресами, двома подрібнювачами, великою машиною для вибивання кісточок з вишень (придбаною в 1910 - 1912 роках у Франції за 2000 карбованців), крім того були машини: для закупорювання, капсульна і для шампанізації, а також – фільтрувальні. Із будівель був льох, бродільня та давильня, досить фундаментальні по своїй будові. Вина виготовлялися з яблук, вишень, порічок, аґрусу, чорниці та інших плодів. Сировина бралася із  садів, але її не вистачало, тому доводилося купувати (наприклад, чорницю купували на Волині). Реалізація вин проходила на місцевому ринку, а частково – в Києві. Якість вин була висока, на виставці сільськогосподарських шкіл у Харкові (1924р.) вони були відзначені як найкращі.

На початку ХХ ст. були розвинуті такі види  технічної переробки: варка повидла, варення,  томат-пюре, мармеладу, пасти,  пастили, консервування овочів, квашення капусти, огірків, помідор, яблук та сушка плодів і овочів. Приладдям для цих видів переробки були котли, сита для протирання та сушіння, а для виготовлення  пастили – машина для збивання м’якоті. Для сушіння плодів та овочів використовували сушарки: Ярославську карусельну,  Нікіфорова (вважалася найкращою), Звєревську, Рідера, Гейзенгеймську Е № 2,5, Гейзенгеймську С № 2. Крім того був автоклав (1909 року), нарізочні машини для різки плодів і очищення від шкірки та вибивання серцевин, а також машини для чищення картоплі.

Садово-городнє господарство давало великі прибутки: 1924 рік – 12000 крб., а в 1925 – 15000 крб. Ці прибутки йшли на загальні потреби та витрати навчального закладу.

У виноробній лабораторії проводилися планові дослідні роботи, теми яких погоджувалися з Центральною науково-дослідною виноробною станцією імені В.Е.Таїрова в Одесі. Станція декілька раз приймала в себе представників виноробної лабораторії, надавала їм можливість працювати і навчатися, допомагала порадами та літературою. На початку 1925 року персоналом Одеської виноробної станції було розроблено для навчального закладу детальний план наукових робіт, який був покладений в основу роботи виноробної лабораторії.

Лабораторія з технічної переробки плодів і овочів УНУС пройшла довгий шлях становлення і має цікаву історію і своїми досягненнями та нагородами.

 

Фахівець першої категорії наукового відділу

завідувач музею історії УНУС О.В.Свистун

Переглядів - 647

top