Грюнер Макс Миколайович

01.01.1970

 

     Народився 18 грудня 1868 р. в Талліні, (Естонія). Учений генетик, селекціонер. Вищу освіту здобув у Петровській СГА (м. Москва, 1893).

     З 1893 по 1906 р. працював агрономом у Смоленській губернії. З 1906 року мешкав у власному маєтку с. Кропивни Немирівського району Вінницької області, де заклав розсадник і плодовий сад площею 75 га. В роки Столипінської реформи передав свою садибу безкоштовно Немирівському земству. У радянські часи на базі цієї садиби постав радгосп «Білки».

     З 1921 р. М.М.Грюнер учителював. У 1924 р. перебував у науковому відрядженні в Німеччині, де вивчав організацію цукрової промисловості. Після повернення був заарештований, а в 1925 р. звільнений. Працював на Мліївській дослідній станції садівництва (Городищенський район Черкаської області).

     У 1927 р. М.М.Грюнеру присвоїли вчене звання професора і призначили завідувачем кафедри генетики і селекції, а згодом - кафедри плодівництва Уманського плодовоягідного інституту. У цей час він написав підручник з насінництва. Був чудовим лектором і здібним дослідником. Розширив межі в дослідженнях кафедри, заклавши фундаментальну наукову основу. Водночас брав участь в організації Інституту плодових та ягідних культур (нині Інститут садівництва УААН, м. Київ).

     У 1934 р. новий арешт, однак завдяки клопотанням М.І.Вавилова його звільнили.

     З 1935 р. працював завідувачем відділу плодівництва та в. о. заступника директора з наукової роботи, а з 1937 р. - завідувачем лабораторії плодових культур Майкопського відділення Всесоюзного інституту рослинництва; з 1939 р. - завідувач кафедри плодівництва Краснодарського СГІ (Російська Федерація).

     У 1931 р. у зв'язку з реорганізацією Уманського СГІ у плодово-ягідний інститут М.М.Грюнер спрямував наукову роботу кафедри на селекційно-генетичні дослідження яблуні, груші, черешні, підтримував тісні зв'язки з Мліївською дослідною станцією.

     У цей час були виведені високопродуктивні сорти плодових культур. При кафедрі був створений постійно діючий семінар, у якому брали участь відомі вчені з провідних наукових установ. У 1933 р. вийшов друком його новий підручник «Насінництво (насіннєвиробництво)».

     У зв'язку з репресивними заходами йому довелося кілька разів міняти місце роботи, а в 1941 р. через німецьке походження був депортований до Східного Казахстану, де й помер у 1945 р.

Переглядів - 1515

top